Джон Карр - Безтілесна людина

Отже, існувала якась причина, й таку точність їм було нав'язано. Якраз навпроти того місця, де упав убитий, вікно крамниці ювеліра. На той час воно було там найяскравіше освітлене, а тому й найпомітніше. Цілком природно, воно привернуло увагу свідків. З вікна на них дивився величезний годинник, такої незвичайної конструкції, що неодмінно впадав у вічі. Констебль не міг не запам'ятати час. Решта свідків, звісно, запам'ятали його теж. Звідси й одностайність.

Але одна річ, на той час не дуже важлива, трохи мене бентежила. Після того як було убито Грімо, Хедлі викликав своїх людей і негайно послав одного з них знайти Флея — адже на нього падала підозра.

Але що відбулося за цей короткий проміжок часу? Ціла низка неправдоподібних речей. Флея доставлено до лікаревого будинку, і він там помирав. Спроба встановити його особу наслідків не дала.

— Згадайте! Вчора ми снідали в мене, коли прийшов Петтіс. Ми з ним розмовляли… до котрої години?

— Рівно до десятої, — порушив мовчанку Хедлі клацнув пальцями. — Атож, я добре пам'ятаю, бо, колі він підвівся, щоб піти, Біг Бен саме пробив десяту.

— Абсолютно правильно. Він пішов, ми відразу вдяглася й поїхали просто на Каліостро-стріт. Тепер візьміть будь-який прийнятий відрізок часу, що, на вашу думку, потрібний, щоб ми надягли пальта, капелюхи й проїхали коротку відстань безлюдною в неділю вулицею. На дорогу в кас пішло всього десять хвилин. Гадаю, можна сказати, що на все нам знадобилося загалом не більш як двадцять хвилин. Але на Каліостро-стріт ви показали мені ювелірну крамницю саме в ту мить, коли той казковий годинник бив одинадцяту.

Якраз тоді — пригадуєте? — Сомерс і О'Рорк повели нас до квартири Бернабі. Після досить довгого огляду квартири ми мали розмову з О'Рорком. Під час цієї розмови я звернув увагу на те, що в мертвій тиші дня, коли з вулиці долітав тільки шум вітру, з'явився новий звук. Я почув церковні дзвони.

Коли починають дзвонити церковні дзвони? Звичайно, не після одинадцятої, коли вже йде служба, а до одинадцятої, до початку служби. Але, якщо повірити цьому німецькому годиннику, було вже далеко за одинадцяту. Саме тоді мій темний розум і прокинувся. Я згадав про Біг Бен і про час нашої поїздки на Каліостро-стріт. Я зіставив церковні дзвони, Біг Бен та час, що його показував декоративний іноземний годинник. Церква й держава, так би мовити, не могли обидві помилитися. Іншими словами, годинник у ювелірному вікні поспішав більш як на сорок хвилин! Отже, постріл на Каліостро-стріт не міг пролунати о десятій двадцять п'ять. Насправді він міг пролунати незадовго до дев'ятої сорок п'ять — десь скажімо, о дев'ятій сорок.

Раніше чи пізніше хтось би на це увагу звернув. Випливло б це й на суді присяжних. Не знаю, чи ви одразу б усе зрозуміли — сподіваюся, що так, — чи це ще більше збило б вас із пантелику. Але незаперечно те, що подія на Каліостро-стріт сталася за кілька хвилин до того, як відвідувач із фальшивим обличчям подзвонив о дев'ятій сорок п'ять у цей будинок.

— Гаразд. Але дозвольте мені привести все до ладу. Якщо Грімо, як ви кажете, застрелив Флея на Каліостро-стріт незадовго до дев'ятої сорок п'ять…

— Ви все зрозумієте, коли простежите за моєю думкою від самого початку. На тому тижні, в середу ввечері, коли в таверні «Уорвік» Флей уперше з'явився з минулого, просто-таки з могили, і почав погрожувати Грімо, той вирішив його вбити. Бачте, Грімо був єдиний, хто мав підставу вбити Флея. Ви знаєте, Хедлі, він таки її мав. Грімо — здоровий, заможний, шанований. Минуле поховане. І раптом відчиняються двері і входить худий незнайомець із неприємною посмішкою, який виявляється його братом! Грімо, втікаючи з в'язниці, вбив одного із своїх братів, коли їх ховали живими в могилах, і лише випадково не вбив другого. Якби той злочин було розкрито, Грімо вже повісили б. І ось П'єр Флей знайшов його.

Тепер пригадайте, що він сказав, з'явившись раптом перед Грімо в таверні «Уорвік». Поміркуйте над тим, що Флей робив чи говорив, і побачите: він був не такий дурнуватий, за якого любив себе видавати. Чому він, маючи на увазі тільки особисту помсту, вирішив зустрітися з Грімо в колі його друзів і погрожувати, патякаючи на мертвого брата? Чому він сказав: «… у мене є брат, який може зробити значно більше, ніж я, і для вас він небезпечний»? Тому, що мертвий брат міг спровадити Грімо на шибеницю. Чому Флей сказав: «Мені ваше життя не потрібне, воно потрібне йому?» Чому він запитав: «Хочете, щоб це був я, чи прислати свого брата?». І потім, чому після всього він вручив Грімо візитну картку з адресою? Те, що Флей дав картку, в поєднанні з його словами і вчинками дуже важливе. Він мав намір при свідках викликати в Грімо страх і, висловлюючись натяками, хотів сказати: «Ти, мій брат, ситий і багатий завдяки пограбуванню, яке ми вчинили замолоду. Я бідний і ненавиджу свою роботу. Ти прийдеш до мене за цією адресою, й ми дійдемо згоди, чи навести на тебе поліцію?»