Умберто Еко - Маятник Фуко

«Дарма».

«Отож, як можна виснувати, Розенкройц народився 1378 року і помер 1484 року, у гарному віці ста шести років, і неважко здогадатися, що таємне братство немало причинилося до Реформації, яка 1615 року святкувала свою сторічну річницю. Тим паче, що у родовому гербі Лютера є троянда і хрест».

«Дуже винахідливо».

«Ти хотіла, щоб Лютер зобразив на своєму гербі жирафу в полум’ї або розтоплений годинник? Кожний — син свого власного часу. Я зрозумів, чий я син, помовч, дозволь мені продовжувати. Десь коло 1604 року розенкройцери, відновлюючи частину свого таємного палацу чи замку, знаходять камінь із забитим у нього великим цвяхом. Вони витягають того цвяха, частина муру падає, з’являються двері, на яких великими літерами написано POST СХХ ANNOS РАТЕВО…»

Я вже знав це з листа Бельбо, та все ж не міг не вигукнути: «Боже мій…»

«Що таке?»

«Це схоже на один документ тамплієрів, який… Це історія, якої я тобі ніколи не розповідав, про одного полковника…»

«То значить що? Тамплієри наслідували розенкройцерів».

«Але ж тамплієри були раніше».

«Значить, розенкройцери наслідували тамплієрів».

«Без тебе я б нізащо не здогадався, любове моя».

«Любий мій, тебе зурочив отой Альє. Ти звідусіль очікуєш одкровення».

«Я? Я нічого не очікую!»

«То ліпше, остерігайся опію для народів».

«El pueblo unido jamás será vencido» [85] El pueblo unido jamás será vencido — ісп.: «об’єднаний народ ніхто не переможе» (гасло чилійських революціонерів). .

«Смійся, смійся. Продовжуй, що ж там говорили ті телепні».

«Ті телепні всього навчилися в Африці, хіба не знаєш?»

«І, перебуваючи в Африці, вони вже почали нас пакувати і висилати сюди».

«Дякуй небесам. Ти могла б народитись у Преторії». Я поцілував ії і продовжував. «Окрім дверей, вони виявили шестигранну і шестикутну гробницю, чудесно освітлену штучним сонцем. Посередині — круглий вівтар, прикрашений численними гаслами та символами, типу NEQUAQUAM VACUUM…»

«Не ква-ква? І підпис — Каченя Дональд?»

«Це латиною, хіба ти не розумієш? Означає — порожнечі не існує».

«Тим ліпше, інакше знаєш як було б жахливо».

«Ти б не увімкнула мені вентилятора, animula, vagula, blandula ?» [86] animula, vagula, blandula — лат.: «душечко моя, непосидюча, жартівлива…» — початок вірша, що його, за переказами, вимовив перед смертю цісар Адріян.

«Таж тепер зима».

«Це для вас, у вашій півкулі навиворіт. Тепер липень, не сердься, увімкни вентилятора, не тому що я мужчина, а тому що він з твого боку. Дякую. Отже, під вівтарем знаходять нетлінне тіло засновника. В руці він тримає Книгу I , переповнену безконечною мудрістю; на жаль, світ не може пізнати її, — каже брошурка, — бо в іншому разі — брррр, гух, пшшш, гарах!»

«Ой».

«Отож бо й воно. Брошурка закінчується обіцянкою величезного скарбу, який ще треба знайти, і надзвичайних сенсацій про взаємозв’язки між макрокосмом та мікрокосмом. Не думайте, що ми якісь там дешеві алхіміки і хочемо навчити вас виробляти золото. Це справа шахраїв, а ми хочемо більшого, і цілимось вище, у всіх розуміннях. Ми поширюємо цю Fama п’ятьма мовами, не кажучи вже про Confessio , незабаром на наших екранах. Очікуємо відповідей та думок від учених і невігласів. Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте ваші імена, ми подивимось, чи достойні ви бути втаємниченими в наші секрети, про які ми дали лише блідий натяк. Sub umbra alarum tuarum Iehova ».

«А це що?»

«Це вислів закінчення. Кінець — ділу вінець. Загалом, розенкройцерам, вважай, аж жижки трусяться, так вони хочуть розповісти про те, чого навчилися, і вони лише сподіваються знайти гідного співрозмовника. Але жодного слова про те, що їм відомо».

«Як той тип, що його фото ми бачили в додатку до журналу в літаку: надішліть мені десять доларів і я відкрию вам секрет, як стати мільйонерами».

«Але ж він не бреше. Він таки відкрив цей секрет. Як і я».

«Слухай-но, краще продовжуй читати. У мене таке враження, що до сьогоднішнього вечора ти мене ніколи не бачив».

«Це завжди ніби вперше».

«Тим гірше. Я не можу довіряти першому-ліпшому. Як же це ти на всіх них натрапляєш? Спершу тамплієри, тоді розенкройцери, а от, приміром, Плеханова ти читав?»

«Ні, я зачекаю років зі сто двадцять, щоб знайти його гробницю. Якщо Сталін не наказав загребти його в землю екскаваторами».

«Який ти дурень. Я пішла до лазнички».