Умберто Еко - Маятник Фуко

Далі йшло найліпше, і коли Ампаро повернулася, я вже був готовий поділитися з нею своїми відкриттями про незвичайні речі. «Неймовірна історія. Ці брошури виходять у час, коли повсюди кишать подібні опуси, усі шукають оновлення, золотого віку, казкової країни духу. Один гортає магічні тексти, другий упріває коло жарівниць, працюючи над металами, ще інший намагається здобути владу над зірками, а дехто вигадує таємні абетки та універсальні мови. У Празі Рудольф II перетворює свій двір на алхімічну лабораторію, запрошує Коменського та Джона Ді, астролога англійського двору, який на декількох сторінках Monas Ierogliphica відкрив усі таємниці космосу, присягаюсь, саме так це називається, monas означає монада».

«Хіба я щось кажу?»

«Лікарем Рудольфа II є той Міхаель Майєр, що написав книгу про візуальні та музичні емблеми, Atalanta Fugiens, цілий ярмарок філософських яєць, драконів, які пожирають свого хвоста, сфінксів, найсвітлистіше таємне число, будь-що є ієрогліфом чогось іншого. Розумієш, Ґалілей кидає каміння з Пізанської вежі, Рішельє грає в монополію з половиною Європи, а тут усі метушаться з вителющеними очима, намагаючись розшифрувати знаки світу: ну що ви мені розповідаєте, яке там вільне падіння, під ним же (а точніше над ним) сховане щось зовсім інше. А знаєте що? Абракадабра. Торрічеллі конструював барометра, ці ж улаштовували балети, водограї та феєрверки в Палатинському саду в Гайдельберзі. А тут насувалася Тридцятилітня війна».

«Матуся Кураж, мабуть, аж стрибала від утіхи».

«Але й вони не лише розважалися. 1619 року палатинський курфюрст приймає корону Богемії, гадаю тому, що йому до смерти кортить панувати над магічним містом Прагою, але за рік Габсбурґи на Білій Горі беруть його в зашморг, у Празі відбувається різня протестантів, Коменському спалюють дім, бібліотеку, вбивають його дружину й сина, він поневіряється від двору до двору, всюди твердячи, якою великою й обнадійливою була ідея розенкройцерів».

«Що ж йому, бідоласі, ще було робити, утішитись барометром? Але даруй мені, ти ж знаєш, що ми, жінки, не вхоплюємо всього так швидко, як ви: хто ж написав ці брошури?»

«Найсмішніше те, що це невідомо. Дай мені подумати — почухай мені мій розенкройц, тобто між лопатками, ні, вище, трохи лівіше, авжеж, тут. Отож, у тодішньому німецькому середовищі подибуємо неймовірних персонажів. Приміром, Симон Студіон, який написав Naometria , окультний трактат про виміри Соломонового Храму, чи Гайнріх Кунрат, який написав Amphitheatrum sapientiae aeternae [87] Amphitheatrum sapientiae aeternae — лат.: «Амфітеатр вічної мудрости». , твір, повний пов’язаних з єврейською абеткою алегорій та кабалістичних лабіринтів, які, вочевидь, дали натхнення авторам Бата. Всі вони, зрозуміло, були учасниками одного з численних таємних гуртків утопістів християнського відродження. Громадська думка твердить, що автором є такий собі Йоганн Валентін Андрее, адже наступного року він опублікував Хімічні зашлюбини Хрістіяна Розенкройца , однак цей твір він написав замолоду, отже, ідея розенкройцерів варилася у нього в голові вже віддавна. Але окрім нього, в Тюбінґені були й інші ентузіасти, що мріяли про республіку Християнопіль, можливо, вони об’єдналися. Та видається, що вони написали це задля жарту, розважаючись, насправді й гадки не маючи, що навколо цього зчиниться такий гармидер. Андрее все життя потім присягатиметься, що то не він написав ці брошури і що в будь-якому разі то був просто lusus, ludibrium [88] lusus, ludibrium — лат.: гра, забавка. , звичайна бравура. Йому це коштувало академічної репутації, він розлютився і почав говорити, що навіть якщо розенкройцери й існують, то всі вони ошуканці. Але все надаремно. Тільки-но ці брошурки виходять, складається враження, що лише на них і чекали. Вчені цілої Європи всерйоз пишуть до розенкройцерів, а оскільки не знають, де їх шукати, то розповсюджують відкриті листи, памфлети, публікують книги. Майєр відразу, того ж року, публікує Arcana arcanissima , де відкрито не згадує розенкройцерів, але всі переконані, що говорить він саме про них і знає про них більше, ніж хоче сказати. Дехто хвалиться, що читав Fama ще в рукописі. Гадаю, в ті часи підготувати до видання книгу, особливо з гравюрами, було справою неабиякою. Ро- берт Флудд 1616 року (він пише в Англії, а друкує в Лейдені, слід урахувати також час на перевезення верстки) розповсюджує Apologia compendiaria Fratemitatem de Rosea Cruce suspidonis et infamiis maculis aspersam, veritatem quasi Fluctibus abluens et abstergens [89] Apologia compendiaria… — лат.: «Коротка апологія Братства Рози-Хреста, заплямованого підозрами й неславою, правдивого, яка немовби хвилями його обмиває й очищує». , стаючи в оборону розенкройцерів, щоб звільнити їх від підозри, від „плям“, якими їм було віддячено, — а це означає, що вже розпалювалася суперечка між Богемією, Німеччиною, Англією, Голландією, з участю кінних посланців та мандрівних учених».