Умберто Еко - Маятник Фуко

«Але що ж у них спільного, у всіх цих вірувань?»

«Скажімо, всі афро-бразилійські культи в будь-якому випадку характеризуються тим, що під час ритуалу у втаємничених, які впадають у транс, вселяється якась вища істота. В кандомбле це — орішас, а в умбанді — це духи померлих…»

«Я забула свою країну і свою расу», мовила Ампаро. «Боже мій, трохи Європи і дещиця історичного матеріалізму змусили мене забути все, а ці історії я чула від своєї бабусі…»

«Трохи історичного матеріалізму?» усміхнувся Альє. «Гадаю, я десь чув про нього. Апокаліптичний культ, що зародився коло Тріру [81] Трір — місто в Німеччині, де народився Карл Маркс. , чи не так?»

Я стиснув рамено Ампаро. « No pasarán [82] No pasarán — ісп.: вони не пройдуть (гасло іспанських революціонерів-республіканців). , кохана».

«Господи», пробурмотіла вона.

Альє, не втручаючися, слухав наш мовлений півголосом короткий діалог. «Можливості синкретизму безконечні, моя люба. Якщо бажаєте, я можу запропонувати вам політичну версію всієї цієї історії. Закони XIX століття повертають свободу рабам, але, у спробі знищити стигмати рабства, всі архіви ринку рабів спалено. Раби стають формально вільними, але без минулого. І тоді вони намагаються відновити колективну ідентичність, не маючи ідентичности племінної. Вони повертаються до своїх коренів. Таким трибом вони чинять опір, як це говорите ви, молодь, панівним силам».

«Але ж ви щойно перед тим сказали, що до цього причетні різні європейські секти…», сказала Ампаро.

«Люба моя, чистота — це розкіш, а раби беруть те, що є. Але вони мстяться. Нині вони заполонили таку кількість білих, що ви собі й уявити не можете. Оригінальним африканським культам була властива слабість усіх релігій — вони були локальні, етнічні, короткозорі. Зіткнувшися з міфами завойовників, вони повторили давнє чудо: дали нове життя містерійним культам другого і третього століття нашої ери, які виникли у Середземномор’ї, коли Рим, який помалу розвалювався, зазнавав впливу бродінь, що походили з Персії, Єгипту, доюдейської Палестини… У століття пізньої імперії Африка зазнає впливів усіх середземноморських релігій і стає їх сховищем, місцем осідання. Європа зіпсована християнством як державною релігією, а Африка зберігає скарби знання, як зберігала і поширювала їх у часи єгиптян, даруючи їх грекам, які її й знищили».

«Що ж це за знання?»

«Чи усвідомлюєте ви, якою величною була епоха між другим і третім століттям по Христі? Не через пишноту присмерку Імперії, а завдяки всьому тому, що квітло тим часом у басейні Середземного моря. У Римі преторіяни вирізали своїх імператорів, а в Середземномор’ї процвітала ера Апулея, містерій Ісіди, того великого повернення духовности, яким був неоплатонізм, гноза… Благословенні часи, коли християни ще не захопили влади і не почали посилати єретиків на смерть. Чудова епоха, замешкана Нусом, освітлена зблисками екстази, населена присутностями, еманаціями, демонами та ангельськими воїнствами. Це знання розмите, роз’єднане, стародавнє як світ, воно походить з допіфагорейських часів, від брахманів Індії, гебреїв, магів, гімнософістів, а навіть варварів крайньої півночі, друїдів Ґаллій та Британських островів. Греки вважали варварів варварами, бо ті не вміли висловлюватися, адже їхні мови для надміру освічених еллінських вух звучали наче гавкання. Але саме в цю епоху виявляється, що варвари знають куди більше від еллінів, і саме завдяки своїй незбагненній мові. Гадаєте, ті, хто сьогодні танцюватиме, знають сенс усіх співів та магічних імен, що їх вони виголошуватимуть? На щастя, ні, адже невідоме ім’я функціює як вправа на дихання, як містичний вокаліз. Епоха Антонінів… Світ був сповнений чудесних відповідностей, витончених подібностей, слід було проникати в них і давати їм проникати в себе, через сон, оракула, мнгію, яка дозволяє впливати на природу та її сили, діючи подібним на подібне. Мудрість недоступна, летка, вона зникає при кожній спробі виміряти її. Ось чому в ту епоху перемогу здобув бог Гермес, вигадник усіх хитрощів, бог перехресть і злодіїв, але також творець письма, мистецтва ухиляння і приховування, навігації, яка манить подолати всяку межу, манить туди, де все зливається на обрії, кранів для піднімання каменів із землі, зброї, яка перетворює життя на смерть, водяних помп, які примушують підніматися важку матерію, філософії, яка створює ілюзії та омани… А знаєте, де зараз Гермес? Тут, я бачив його коло дверей, його зовуть Ешу, він посланець богів, посередник, торговець, якому невідома різниця між добром і злом».