Умберто Еко - Маятник Фуко

«Даруйте», сказав я, «логіка документа вимагає, щоб на шостій зустрічі лицарі опинилися біля каменя або на ньому, а не щоб вони знайшли його».

«І ще одна хитромудра двозначність, іще одна яскрава містична аналогія! Звичайно, шоста зустріч має відбутися на камені, й побачимо, де саме, але якраз на тому камені, де закінчиться передача плану і відкриття печатей, лицарі дізнаються, де знайти цей Камінь! Це ж, зрештою, євангельська гра слів, ти Петро, тобто Камінь, і на цьому камені… На камені ви знайдете Камінь».

«Інакше й бути не може», сказав Бельбо. «Продовжуйте, прошу вас. Казобоне, ви весь час перебиваєте. Ми нетерпляче прагнемо дізнатися решту».

«Отже», сказав полковник, «очевидне посилання на Ґрааль змусило мене довгий час думати, що цей скарб — це величезні поклади радіоактивного матеріалу, який, можливо, впав з інших планет. Візьміть, приміром, легенду про таємничу рану короля Амфортаса… Він скидається на радіолога, який підлягав занадто тривалій дії опромінення… І справді, чому його не можна торкатися? Уявіть собі хвилювання, яке, либонь, відчули тамплієри, прибувши на узбережжя Мертвого моря, ви розумієте, — густі, важкі води, на яких усе плаває, наче корок, і які мають лікувальні властивості… Можливо, вони відкрили в Палестині родовища радію чи урану і зрозуміли, що не можуть використати їх одразу. Пов’язання між Ґраалем, тамплієрами та катарами науково досліджував один відважний німецький офіцер, я маю на увазі Отто Рана, оберштурмбанфюрера СС, який присвятив життя роздумам, на науковій основі, про європейську та арійську природу Ґрааля, — я не хочу казати, як і чому він пішов із життя 1939 року, але дехто стверджує… гм, хіба я можу забути те, що трапилося з Інґольфом?… Ран показує нам зв’язок між Золотим Руном аргонавтів та Ґраалем… словом, нема сумніву, що між містичним Ґраалем із легенди, філософським каменем ( lapis! ) і тим джерелом безмежної могутности, якого прагнули однодумці Гітлера напередодні війни і аж до останнього їх подиху, існує певне пов’язання. Завважте, що в одній з версій легенди аргонавти бачать, як над Горою Світу з Деревом Світла лине чаша, зверніть увагу, чаша. Аргонавти знаходять Золоте Руно і їхній корабель за допомогою чарів несеться широким Молочним Шляхом у небі південної півкулі, де Разом з Південним Хрестом, Трикутником та Престолом, панує і виявляється світляна природа вічного Бога. Трикутник символізує Божественну Трійцю, хрест — Божу жертву з любови, а престол є Столом Останньої Вечері, на якому височить Чаша Воскресіння. Кельтське та арійське походження всіх цих символів не залишає сумнівів».

Здавалося, полковника охопила та сама героїчна екзальтація, яка штовхнула до найвищої жертви його оберштурмунддранґа чи як там його, до біса, величали. Слід було вернути його до дійсности.

«І який же висновок?» поспитав я.

«Пане Казобон, чи ж ви не бачите його на власні очі? Про Ґрааль говорили як про Люциферів Камінь, що наближає його до фігури Бафомета. Ґрааль — це джерело енергії, тамплієри були охоронцями таємної енергії і накреслили свій план. І де ж вони розмістили свої таємні осідки? Ось де, панове», і полковник поглянув на нас із виглядом співучасника, ніби ми разом плели якусь інтригу, «в мене був один слід, хибний, але корисний. Один автор, який, очевидно, почув якийсь натяк на цю таємницю, Шарль-Луї Каде-Ґассікур (зверніть увагу, що його твір фігурував у бібліотечці Інґольфа) 1797 року пише книгу, Le tombeau de Jacques Molay ou le secret des conspirateurs á ceux qui veulent tout savoir [58] Le tombeau de Jacques Molay… — «Могила Жака Моле, або Таємниця конспіраторів для тих, хто хоче все знати». , де твердить, що Моле перед смертю заснував чотири таємні ложі — в Парижі, у Шотландії, в Стокгольмі та в Неаполі. Ці чотири ложі нібито мали на меті винищити всіх монархів і зруйнувати могутність папи. Згода, Ґассікур був божевільним, але я взяв його ідею за основу, щоб з’ясувати, де тамплієри могли розмістити свої таємні центри. Мені б не вдалося зрозуміти загадки послання, якби в мене не було якоїсь провідної ідеї, це природно. А вона в мене була, і це було переконання — засноване на численних доказах, — що дух тамплієрів черпав натхнення з кельтської, друїдичної традиції, то був дух північного арійства, яке традиційно ототожнюється з островом Авалон, осередком справжньої гіперборейської цивілізації. Ви, мабуть, знаєте, що різні автори ототожнювали Авалон із садом Гесперид, із крайземною Туле та з Колхідою Золотого Руна. Не випадково найбільшим в історії лицарським орденом є Орден Золотого Руна. Це з’ясовує, що саме приховано під виразом ‘Замок’. Це гіперборейський замок, де тамплієри зберігали Ґрааль, імовірно, легендарний замок Монсальват».