Умберто Еко - Маятник Фуко

«Але даруйте мені», запитав я, «якщо я правильно зрозумів, Тритемій жив принаймні через сто років після написання тексту, який нас цікавить…»

«Тритемій був членом Sodalitas Celtica [57] Sodalitas Celtica — лат.: «Кельтська Співдружність». , яка займалася філософією, астрологією, піфагорейською математикою. Ви вловлюєте зв’язок? Тамплієри — це орден утаємничених, який також звертається до знань давніх кельтів, це вже доведено численними доказами. Якимось способом Тритемій дізнається про криптографічні системи, що їх використовували тамплієри».

«Це вражає», мовив Бельбо. «Значить, тут переписано зашифроване послання. І про що ж у ньому йдеться?»

«Майте терпіння, панове. Тритемій представляє сорок основних криптосистем і десять другорядних. Мені пощастило, точніше, тамплієри з Провену не надто ламали собі голову, впевнені, що ніхто не здогадається про їхній ключ. Я почав з першої із сорока основних криптосистем і припустив, що в цьому тексті значення мають лише перші літери».

Бельбо взяв у руки листок і пробіг його очима: «Але так теж виходить послідовність без змісту: kdruuuth …»

«Звичайно», поблажливо сказав полковник. «Тамплієри не надто напружувалися, але не були вони й такими вже ледачими. Ця перша послідовність є ще одним зашифрованим повідомленням, і я відразу подумав про другу серію з десяти криптосистем. Розумієте, в другій серії Тритемій використовував колісце, яке для першої з цих криптосистем виглядає так…»

Він вийняв зі своєї папки ще одну фотокопію, підсунув крісло до стола і, торкаючись літер закритою авторучкою, запросив нас слідкувати за його діями.

«Це найпростіша система. Візьмім до уваги лише зовнішнє коло. Замість кожної літери початкового послання ставимо попередню літеру. Замість A пишемо Z, замість B — A, і так далі. Сьогодні для таємного агента це — дитячі забавки, а в ті часи це вважали відьомством. Звичайно, щоб розшифрувати, слід іти зворотним шляхом і заміняти кожну літеру шифровання наступною літерою. Я спробував, і мені, звичайно, пощастило, так що все вдалося з перш ої спроби, а ось і результат». Він написав: « Les XXXVI inuisibles separez en six bandes , тридцять шість невидимих, розділених на шість груп».

«І що ж це означає?»

«На перший погляд, нічого. Йдеться про щось на зразок декларації, що оголошує про утворення якогось товариства, написаної тайнописом з ритуальних міркувань. Відтак тамплієри, впевнені, що поміщають свої послання у непроникне сховище, обмежилися французькою мовою XIV століття. Тепер погляньмо на другий текст».

«Отже, це незашифроване повідомлення?» розчаровано запитав Бельбо. Ця історія його розважала.

«Очевидно, що в тексті, який переписав Інґольф, крапки заміняють незрозумілі слова у тих місцях, де пергамен був зіпсований… Але ось тут я переписав остаточний текст. За допомогою припущень, які насмілюсь назвати зрозумілими і неспростовними, я відновлюю текст, як звичайно говорять, у його первісній пишноті».

Жестом штукаря він обернув фотокопію і показав нам свої нотатки, написані друкованими літерами.

«Гірше, ніж іти вночі навпомацки», сказав Бельбо.

«Звісно, це ще треба витлумачити. Але Інґольфові, звичайно, це вдалося, як удалося й мені. Для того, хто знає історію ордену, текст не такий вже незрозумілий, як може видатися».

Пауза. Він попросив склянку води і продовжував, слово за словом, вести нас текстом.

«Значить так: у ніч на святого Івана, через тридцять років після возу з сіном. Тамплієри, яким судилося продовжувати справу ордену, у вересні 1307 року тікають від арешту на возі з сіном. У ті часи роки рахували від одного Великодня до іншого. Отож, кінець 1307 року за нашими підрахунками повинен бути Великоднем 1308 року. Спробуймо додати тридцять шість років до кінця 1307 року (який на наше літочислення є Великоднем 1308 року), і ми одержимо Великдень 1344 року. Через тридцять шість запророкованих років настає наш 1344 рік. Послання в коштовній шабатурці поміщають у підземелля, як доказ, як офіційне підтвердження якоїсь події, що відбулася в тому місці після заснування таємного ордену в святоіванову ніч, тобто 23 червня 1344 року».