Умберто Еко - Маятник Фуко

«Дуже вигадливе пояснення. Але вірогідне до тієї ж міри, що й припущення полковника».

«Дотепер так. Але уяви собі, що ти робиш не одне припущення, а багато, і всі ці припущення підтверджують одне одного. Тоді у тебе є вже більша певність, що ти влучив у десятку, хіба ні? Я виходила з одної підозри. Слова, які вжив Інґольф, не підказав йому Тритемій. Вони в тому ж асиро-вавилонсько-кабалістичному дусі, проте не зовсім ті самі. Але ж якщо Інґольф конче потребував слів, що мали б починатися з літер, які його цікавили, у Тритемія він міг знайти їх подостатком. Однак чому він вибрав не їх?»

«Чому ж?»

«Можливо, йому були потрібні певні літери також у другій, третій та четвертій позиції. Можливо, наш вигадник Інґольф хотів скласти послання, зашифроване багатократно. Він хотів переплюнути Тритемія. Тритемій пропонує сорок основних криптосистем: в одній важливі лише перші літери, в іншій — перша і третя літера, ще в іншій — перша літера через слово, і так далі, тому при дещиці доброї волі таких систем вигадати можна ще з сотню. Щодо десяти другорядних криптосистем, то полковник випробував лише перше колісце, найпростіше. А наступні системи функціюють за принципом другого колісця, ось тобі його копія. Уяви собі, що внутрішнє коло рухоме і що ти можеш обертати його так, що початкове А покриється з якою-небудь літерою зовнішнього кола. І так ти матимеш одну систему, де літері А відповідає літера X, ще одну, де літера А збігається з літерою U і так далі… Якщо на кожному колі маємо двадцять дві літери, то отримуємо не десять, а двадцять одну криптосистему, двадцять друга не годиться, адже там А збігається з А…»

«Ти ж не хочеш мені сказати, що для кожної літери кожного слова ти випробовувала кожну з двадцяти однієї системи…»

«Я пішла до голови по розум і мені пощастило. Оскільки найкоротщі слова нараховують шість літер, нема сумніву, що важливі лише перші шість літер, а решту додано лише для краси. Чому шість літер? Я припустила, що Інґольф зашифрував одну літеру, наступну пропустив, тоді зашифрував третю, відтак пропустив дві й зашифрував шосту Якщо для першої літери він використав колісце номер один, то для третьої літери я спробувала використати колісце номер два, і все зійшлося. Тоді я спробувала взяти колісце номер три для шостої літери, і знову все зійшлося. Не виключаю, що Інґольф брав інші літери також, але трьох доводів мені достатньо, якщо бажаєш, можеш продовжити».

«Не тримай мене в напрузі. Що ж у тебе вийшло?»

«Поглянь ще раз на послання, я виділила літери, які тут важливі».

Ku abr is De fra bax Re xul on Uk kaz aal Uk zaa b Ur pae fel Ta cul bain Ha bra k Ha cor uin Ma qua fel Te bra in Hm cat uin Ro kas or Hi mes or Ar gaa bil Ka qua an Do cra bax Re isa z Re isa brax De cai quan Oi qua quil Za ita bor Qa xao p Du gra q Xa elo bran Di sae da Ma gis uan Ra ita k Hu ida l Us cold a Ar aba om Zi pre us Me cri m Co sma e Du qui fas Ro car bis

«Отож, ми знаємо, що говорить перше послання, в ньому йдеться про тридцять шість невидимих. Тепер послухай, що виходить, коли треті літери замінити відповідно до другого колісця: chambre des demoiselles, l'aiguille creuse ».

«Мені це знайоме, це ж…»

« En aval d'Etretat — La Chambre des Demoiselles — Sous le Fort du Fréfossé — Aiguille Creuse [265] En aval d ’Etretat — La Chambre des Demoiselles — Sous le Fort du Fr fosse — Aiguille Creuse . - фр.: Нижче за течією від Етрета — Кімната Дівчат — Під Фортом Фрефоссе — Порожнистий Шпиль. . Це послання, розшифрував Арсен Люпен, коли він відкриває таємницю Порожнистого Шпиля! Ти пам’ятаєш: у містечку Етрета на краю пляжу підноситься Порожнистий Шпиль, природна фортеця, замешкана всередині, таємний бастіон Юлія Цезаря, коли він завойовував Ґаллію, а згодом — французьких королів. Джерело величезної сили Люпена. І тобі відомо, що люпенологи зсуваються з глузду від цієї історії, їздять на прощу до Етрета, шукають інших таємних переходів, анаграмують кожне слово Леблана… Інґольф теж був люпенологом, як і розахрестологом, то й шифрував усе, що потрапляло під руку».