Умберто Еко - Маятник Фуко

«1344 року вони ще…»

«А хто тобі сказав, що цей документ з 1344 року? Твій полковник прочитав 36 років після возу з сіном , але візьми до уваги, що в ті часи літера p , написана певним способом, із чимось на зразок апострофа, означала post , „після“, тоді як p без апострофа означала pro , „за“. Автор цього тексту — мирний неґоціянт, який зробив собі кілька нотаток про угоди, укладені в Ґранж-о-Дім, тобто на вулиці святого Івана, а не в ніч на святого Івана, і записав ціну тридцять шість су, чи деньє, чи якоїсь іншої монети, яку він отримав за один або за кожен віз із сіном».

«А сто двадцять років?»

«Хто тут говорить про роки? Інґольф побачив щось, що він переписав як 120 а … Хто сказав, що це справді була літера а ? Я заглянула до одної таблиці скорочень, уживаних у ті часи, і виявила, що для позначення denier або dinarium використовувалися дивні значки, один з яких нагадував літеру дельта, а інший був схожий на літеру тета, щось на зразок кільця, розірваного зліва. Якщо написати його недбало або поспіхом — як це міг написати заклопотаний купець — тоді такий фанатик, як полковник, може прийняти його за літеру а , адже він читав уже десь історію зі 120 роками, ти ж сам мені казав, що він міг прочитати її в будь-якій історії про розенкройцерів, тому він хотів знайти щось, що б нагадувало post 120 annos patebo ! Що ж він робить Далі? Знаходить it і тлумачить його як iterum . Але iterum скорочується як itm , тоді як it означає item , „стільки ж“, і використовується у переліках для уникнення повторень. Наш купець обчислює, скільки прибутку принесуть йому деякі замовлення, які він одержав, і робить список достав. Він повинен доставити букети провенських троянд, ось що означає r … s … chevaliers de Pruins . А там, де полковник питав vainjance (адже йому в голові невідчіпно сиділи лицарі Кадоші), слід читати jonchée [264] jonchée - фр.: килим із квітів. . Троянди використовували як прикраса до капелюхів або для килимів із квіток з нагоди різних свят. Тому ось як слід читати твоє послання з Провену:

На вулиці св. Івана.

36 су за віз із сіном.

Шість нових відрізів з печаттю

На вулицю Білих Плащів.

Троянди хрестоносців для jonchée:

шість букетів по шість у шість наступних місць,

кожен по 20 денье, що разом складає 120 деньє.

У такому порядку:

перші у Замок

стільки ж других до Порт-о-Пен

стільки ж для Церкви Сховища

стільки ж для Церкви Богоматері за рікою

стільки ж до колишнього житла катарів

стільки ж на вулицю Круглого Каменя.

І три букети по шість напередодні свята на вулицю повій

адже вони, сердешні, може, теж хотіли празиикувати, прикрасивши свої капелюшки квітами».

«Господи Ісусе», сказав я, «таж ти, як бачу, маєш рацію». «Звичайно, що маю. Це список із пральні, повторюю тобі». «Хвилинку. Нехай це таки список із пральні, але перше послання дійсно зашифроване і дійсно говорить про тридцять шість невидимих».

«Справді. З цим французьким текстом я впоралася за годину, а той другий змусив мене мізкувати два дні. Я взялася за вивчення текстів Тритемія в Амброзіянській та Тривульціянській бібліотеках, а знаєш, які бібліотекарі — перш ніж дозволять тобі торкнутися якоїсь старовинної книги, дивляться на тебе так, наче ти хочеш її з’їсти. Але все це надзвичайно просто. Насамперед — і це ти сам повинен був з’ясувати, — чи ти певен, що фраза ‘ les 36 inuisibles separez en six bandes ’ написана тою ж французькою мовою, що й нотатки нашого купця? Як ви правильно помітили, цей вираз був ужитий в одному памфлеті XVII століття, коли в Парижі з’явилися розенкройцери. Але ви міркували так, як міркують ваші дияволісти: якщо послання зашифроване методом Тритемія, це означає, що Тритемій запозичив його від тамплієрів, а оскільки тут цитується фраза, поширена в колах Рози і Хреста, то це значить, що план, приписуваний розенкройцерам, був планом тамплієрів. Але спробуй-но міркувати навпаки, як зробила б кожна розсудлива людина, оскільки послання написане методом Тритемія, отже, воно було написане після Тритемія, а оскільки в ньому цитуються вислови, які кружляли в розенкройцерському XVII сторіччі, отже, воно було написане після XVII сторіччя. То ж яка гіпотеза економніша? Інґольф знаходить послання з Провену, а він, як і полковник — хворий на герметичні таємниці, тому, бачачи тридцять шість і сто двадцять, одразу думає про розенкройцерів. А оскільки він страждав також криптографією, то для власної розваги відчитує провенський текст за допомогою ключа. Пробує й отримує — відповідно до криптосистеми Тритемія — свою чудову розенкройцерську фразу».