Умберто Еко - Маятник Фуко

Вигадати якийсь План: План виправдує тебе такою мірою, що ти перестаєш бути відповідальним навіть за нього самого. Достатньо кинути каменем і заховати руку за спину. Невдачі не було б, якби План справді існував.

Чечілія ніколи не була твоєю, бо Архонти зробили Аннібале Канталямессу та Піо Бо нездатними грати на наймиліших у світі бомбардонах. Ти втік з поля бою коло Струмка, бо Декани захотіли приберегти тебе для іншого голокосту. А чоловік зі шрамом має талісман, могутніший від твого.

План, ось він, винуватець. Мрія нашого роду. An Deus sit [256] An Deus sit . - лат.: Хіба що Бог існує. . Якщо Він існує, це Його вина.

Те, адресу чого я втратив, це зовсім не Мета, а Начало. Не об’єкт, яким треба заволодіти, а суб’єкт, який володіє мною. Банальне зло, напіврадість, про що ж інше говорить Міф? Подвійним восьмискладовим віршем.

Кому належить ця думка, найзаспокійливіша з усіх мислимих? Ніщо не може вирвати з моєї душі гадку, що цей світ є плодом бога пітьми, а я є продовженням його тіні. Віра приводить до Абсолютного Оптимізму.

Це правда, я чужоложив (або не чужоложив) — але то Бог не зумів вирішити проблему Зла. Нумо, гайда товкти у ступі зародок, з медом і перцем. Цього хоче Бог.

Якщо віра справді доконечна, хай то буде релігія, яка не примушує тебе почувати себе винним. Хай то буде релігія несув’язна, релігія, що пускає пару, релігія підземна, нескінченна. Як роман, а не як богослов’я.

П’ять шляхів до єдиного пункту призначення. Що за марнотратство. Хай буде натомість лабіринт, який веде всюди й нікуди. Щоб померти стильно, треба жити у бароко.

Лише злий Деміург дає нам змогу почувати себе добрими.

А якби космічного Плану не існувало?

Який недобрий жарт, жити у вигнанні, коли ніхто нас не виганяв. Бути вигнаним із місця, якого не існує.

А якби він, План, існував, але був для тебе невловним усю вічність? Там, де відступає релігія, на допомогу приходить мистецтво. І ти вигадуєш План як метафору незбагненного. Людська змова теж може заповнити порожнечу. Вони не опублікували мого Серця у пристрасті, тому що я не належу до тамплієрської кліки.

Жити так, ніби План існує: камінь філософів.

Якщо не можеш перемогти їх, пристань до них. Якщо План існує, досить пристосуватися до нього…

Лореица піддає мене випробуванню. Смирення. Якби в мене було достатньо смирення, щоб прикликати Ангелів, навіть не вірячи у них, і нарисувати відповідне коло, я б досяг умиротворення. Можливо.

Ти віриш, що таємниця існує, і почуваєш себе втаємниченим. Це нічого не коштує.

Створити велетенську надію, яку ніколи не можна буде викоренити, адже кореня вона не має. А предки, яких не існує, ніколи не прийдуть сказати тобі, що ти зрадив. Релігія, яку можна сповідувати, зраджуючи її до безмежжя.

Як Андрее: створити задля жарту найбільше одкровення в історії і, поки інші втрачають голови, присягатися решту свого життя, що це був не ти.

Створити істину з розмитими обрисами: щойно тільки хтось спробує визначити її, ти кидаєш на нього анафему. Виправдувати лише того, хто ще розмитіший, ніж ти. Jamais d'ennemis à droite [257] Jamais d’ennemis a droite — фр.: Ворог ніколи не має рації. .

Навіщо писати романи? Ліпше переписувати Історію. Такою, якою вона потім стане.

Чому ви не помістили дію в Данії, пане Вільяме Ш.? Конопляний Джим Йоганн Валентін Андрее Лукаматей блукає в Зондському архіпелазі між Патмосом та Авалоном, від Білої Гори до Мінданао, від Атлантиди до Солуня… На Нікейському Соборі Оріген відрізає собі яйця і показує їх, скривавлених, отцям Міста Сонця, Хірамові, який шкірить зуби — філіокве, філіокве [258] філіокве, філіокве — лат.: І синові, і синові. , а тим часом Константин устромляє свої хижі нігті в порожні орбіти Роберта Флудда, смерть, смерть юдеям Антіохійського гетто, Dieu et mon droit [259] Dieu et mon droit — фр.: Бог і моє право — гасло на гербі британських монархів. , хай майорить Босеан у руках офітів та борборитів, які отруйно черевомовлять. Хай звучить сурма, і хай прийдуть Праведні Лицарі Святого Міста з головою Мавра, що ощетинилася на списі, Ребісе, Ребісе! Магнітний ураган, падає Ейфелева Вежа. Їдко посміхається Рачковський над підсмаженим тілом Жака де Моле.

Ти не стала моєю, але я можу спричинити вибух історії.

Якщо проблемою є відсутність буття, якщо буття є лише тим, про що говориться безліччю способів, тоді що більше ми говоримо, то більше буття існує.