Умберто Еко - Маятник Фуко

Фортеця чи замок Аламут: Камінь. Побудований на високогірному гребені завдовжки чотириста метрів, а завширшки місцями декілька кроків, у найширшому ж місці тридцять. Для того, хто прибуває дорогою з Азербайджану, здалеку Аламут здається природним урвищем, сліпуче-білим у сонячному світлі, блакитнуватим у пурпурі заходу, блідим на світанку і кривавим у присмерку, урвищем, яке іноді розливається у хмарах або палахкотить блискавками. Вздовж його верхніх країв ледь можна розгледіти невиразне штучне викінчення чотиригранних веж, знизу вони схожі на ряд гостроверхих скель, що стримлять угору на сотні метрів, і здається, що вони падають на тебе. Єдиний приступний схил укритий ковзкою жорствою, що загрожує зсунутися лавиною, навіть сьогодні археологи не можуть туди дістався, а в ті часи туди заходилося видовбаними у скелі таємними крученими сходами, подібними до подряпин на скам'янілому яблуці, — таку фортецю може захистити один-єдиний лучник. Неприступний, запаморочливий, потойбічний Аламут, твердиня асасинів. Дістатися туди можна лише верхи на орлі.

Тут царював Хасан, а кожен з його наступників був відомий як Гірський Старець, першим же з них був пекельний Сінан.

Хасан винайшов певний метод панування над своїми людьми та супротивниками. Ворогам він заявляв, що якщо вони не підкоряться його волі, він їх уб’є. А від асасинів не міг утекти ніхто. Нізаму’л-Мулк, перший міністр султана, у період, коли хрестоносці були ще зайняті завоюванням Єрусалиму, був убитий ударом кинджала, коли його несли в ношах до гарему. Підісланий убивця наблизився до нього, переодягшися дервішем. Атабеґа Хімсу, який виходив зі свого замку, щоб податися на молитву п’ятниці, оточив загін озброєних до зубів людей Старця, і його убили ударами кинджала.

Сінан вирішує вбити християнського маркіза Конрада Монферратського, і за наказом Старця двоє його людей, після суворої підготовки, проникають поміж невірних, наслідуючи їхні звичаї та мову. Коли єпископ Тирський улаштував бенкет маркізові, який, звісно, нічого не підозрював, вони, перевдягнені ченцями, кидаються на нього і завдають йому ран. Одного з асасинів одразу ж убили охоронці, інший же ховається у церкві, дожидаючись, поки туди принесуть пораненого, тоді кидається на нього, добиває його і сам гине у блаженстві.

Адже, як твердили арабські історіографи-суніти, а відтак християнські літописці — від Одоріка з Порденоне до Марко Поло, — Старець знав жорстокий спосіб, за допомогою якого він примушував своїх лицарів бути вірними йому аж до найвищої жертви, зробивши їх непереможними бойовими машинами. Він переносив сонних юнаків на вершину скелі, виснажував їх насолодами, вином, жінками, квітами, учтами, які доводили їх до знемоги, одурманював гашишем — звідси назва секти. А коли вони були вже нездатні обійтися без цих розпусних насолод, без цієї імітації Раю, він переносив їх сонними назад і ставив перед альтернативою: іди й убивай, якщо робитимеш це, отой Рай, що його ти покинув, знову навічно стане твоїм, якщо ні, знову опинишся у щоденній геєні.

І вони, очамнілі від наркотику, безпомічні перед його волею, жертвували собою, приносячи в жертву інших, убивці, приречені на смерть, жертви, засуджені жертвувати інших.

Як їх боялися, які страшні байки розповідали про них хрестоносці у безмісячні ночі, коли в пустелі свистів самум! Як ними захоплювалися тамплієри, яких підкорило їх чисте, як сльоза, бажання мучеництва, вони погоджувалися платити їм мито, вимагаючи натомість суто формальної данини, і велася гра обопільних поступок, співучасті, братерства зброї, на полі бою вони випускали собі навзаєм тельбухи, а потім таємно обіймалися, шепочучи один одному на вухо розповіді про містичні видіння, магічні формули, алхімічні тонкощі…

Від асасинів тамплієри запозичують їх окультні обряди. Лише недолуга короткозорість префектів та інквізиторів короля Філіпа перешкодила цим тупим катам зрозуміти, що плювання на хрест, поцілунок у зад, чорний кіт та поклоніння Бафометові були не чим іншим, як відлунням інших обрядів, що їх тамплієри здійснювали підо впливом першої таємниці, яку вони відкрили на Сході — вживання гашишу.

Тому очевидно, що План народився, мусив народитися саме там: від людей з Аламуту тамплієри дізналися про підземні течії, з людьми з Аламуту вони провадили наради у Провені і заснували таємну змову тридцяти шести невидимих, і саме тому Хрістіян Розенкройц подався до Фесу та в інші місця Сходу, саме тому Постель звернув свою увагу на Схід, саме тому зі Сходу, з Єгипту, осідку ісмаїлітів-фатімідів, маги епохи Відродження привезли божество-покровителя Плану, Гермеса, тобто Тота, а дурисвіт Каліостро використовував єгипетські постаті для своїх примарних обрядів. А єзуїти, єзуїти не були такими тупоголовими, як ми вважали; на чолі з добрим старим Кірхером вони одразу ж кинулися на ієрогліфи, на коптську мову, на інші східні мови, єврейська ж була лише прикриттям, поступкою тогочасній моді.