Умберто Еко - Маятник Фуко

1884Лев XIII енциклікою Humanum Genus [214] Humanum Genus — лат.: «Людський рід…» (папські енцикліки називаються за першими словами). засуджує масонство. Католики покидають ложі, а раціоналісти поспішають вступати в них.

1888Станіслас де Ґайта засновує Кабалістичний Орден Рози-Хреста. Заснування в Англії Герметичного Ордену Золотого Світанку. Одинадцять ступенів, від неофіта до Іпсіссімуса. Імператором ордену є МакҐреґор Метерс. Його сестра виходить заміж за Берґсона.

1890Жозефен Пелядан покидає Ґайту і засновує товариство Католицька Роза+Хрест Храму та Ґрааля, проголошуючи себе Cap Меродаком. Суперечка між розенкройцерами Ґайти та розенкройцерами Пелядана отримає назву «війни двох троянд».

1891Папіос публікує Traité Méthodique de Science Occulte [215] Traité Méthodique de Science Occulte — фр.: «Методичний трактат про окультну науку». .

1898Алістер Кровлі проходить утаємничення в Ордені Золотого Світанку. Відтак сам засновує орден Телема.

1907З Ордену Золотого Світанку народжується Вранішня Зоря, членом якої був, зокрема, Єйтс.

1909В Америці Спенсер Льюїс «будить» Anticus Mysticus Ordo Rosae Crucis [216] Anticus Mysticus Ordo Rosae Crucis — лат.: Стародавній Містичний Орден Рози і Хреста. , a 1916 року, в одному готелі, успішно здійснює перетворення злитка цинку в золото.

Макс Гайндель засновує Rosicrucian Fellowship [217] Rosicrucian Fellowship — англ.: Розенкройцерівське Товариство. . Непевними є дати виникнення наступних Lectorium Rosicrucianum [218] Lectorium Rosicrucianum — лат.: Розенкройцерівський Лекторій. , Старші Брати Рози і Хреста, Fraternitas Hermetica [219] Fraternitas Hermetica — лат.: Герметичне Братство. , Templum Rosae-Crucis [220] Templum Rosae-Crucis — лат.: Храм Рози-Хреста. .

1912Анні Безан, учениця Блаватської, засновує в Лондоні Орден Храму Рози і Хреста.

1918В Німеччині народжується Товариство Туле.

1936У Франції народжується Великий Пріорат Ґаллів. У часописі Cahiers de la fraternité polaire [221] Cahiers de la fraternité polaire — фр.: «Зошит полярного братерства» Енріко Контарді ді Родіо говорить про візит, який склав йому граф де Сен-Жермен.

«Що все це означає?» спитав Діоталлеві.

«Не питайте мене. Ви хотіли фактів? Ось вони. Більше нічого я не знаю».

«Треба порадитися з Альє. Б’юся об заклад, що навіть він не знає всіх цих організацій».

«Облиште, це ж його хліб. Але ми можемо випробувати його. Додаймо якусь секту, якої не існує. Начебто недавно заснована».

Мені спало на гадку дивне запитання Де Анджеліса, чи чув я про ТРЕС. І я сказав: «ТРЕС».

«А що це таке?» поцікавився Бельбо.

«Якщо є акростих, то мусить бути й розшифровання», сказав Діоталлеві, «інакше мої рабини не змогли б практикувати Нотарікону. Подумаймо… Templi Resurgentes Equites Synarchici [222] Templi Resurgentes Equites Synarchici — лат.: Синархічні Лицарі Відродження Храму. . Годиться?»

Назва нам сподобалася, й ми записали її в кінці переліку.

«При існуванні стількох таємних гуртків і гурточків вигадати ще один — це неабияка справа», сказав Діоталлеві у нападі нестримного марнославства.

Наступного вечора ми запросили Альє відвідати бар Піладе. Попри те, що нові завсідники бару помирилися з костюмом і краваткою, поява нашого гостя у синьому костюмі в делікатну смужку та в білосніжній сорочці, у краватці, притриманій золотою шпилькою, викликала певну сенсацію. На щастя, о шостій вечора бар Піладе був доволі порожній.

Альє збив Піладе з пантелику, замовляючи марковий коньяк. Звичайно, він у нього був, але красувався на полиці за цинковою лядою, неторканий роками.

Альє говорив, розглядаючи напій проти світла, відтак зігріваючи його в руках і показуючи на зап’ястях золоті запонки, що виглядали на єгипетський стиль.

Ми показали йому список, кажучи, що виснували його з машинописів дияволістів.

«Те, що тамплієри були пов’язані із стародавніми ложами майстрів-каменярів, що утворилися під час будівництва Соломонового Храму, річ цілком певна. Так само певне й те, що відтоді ці товариства покликалися на жертву будівничого Храму, Хірама, який загинув від рук таємничих убивць, і давали обітницю помсти за нього. Після переслідувань чимало лицарів Храму, безперечно, влилися у ці братства ремісників, сплавляючи міф про помсту за Хірама із закликом до помсти за Жака де Моле. У XVIII сторіччі в Лондоні існували ложі справжніх каменярів, так звані діяльні ложі, але поступово деякі знудьговані, хоч цілком респектабельні шляхтичі, приваблені їх традиційними обрядами, наввипередки почали вступати в них. Так діяльне масонство, справа справжніх каменярів, перетворилось у масонство спекулятивне, справу символічних каменярів. У цій атмосфері такий собі Дезаґульєр, популяризатор Ньютона, намовляє протестантського пастора Андерсона розробити конституції ложі Братів Каменярів у деїстичному дусі й починає говорити про масонські братства як корпорації, що виникли чотири тисячі років тому, при заснуванні Соломонового Храму. Ось вам причини масонського маскараду — фартух, косинець, молот. Але, можливо, саме тому масонство входить у моду й завдяки згадці про генеалогічні дерева приваблює шляхту, хоча ще дужче подобається міщанству, яке таким чином не лише може говорити із шляхтою на рівних, а навіть здобуває право носити коротку шпагу. Народжується новочасний світ, зубожіла шляхта змушена шукати якогось середовища, де б вона могла наводити зв’язки з новими виробниками капіталу, а останні — ясна річ — прагнуть певного ошляхетнення».