Умберто Еко - Маятник Фуко

«Якщо План існує, до нього повинно бути причетне все. Або він усеохопний, або — нічого не пояснює», сказав Бельбо. «Але Казобон згадував про другу вказівку».

«Так. Навіть більше, це ціла низка вказівок. Ще до невдачі із зустріччю 1584 року Джон Ді почав займатися картографічними дослідженнями і споряджати морські експедиції. У співпраці з ким? З Педро Нуньєсом, королівським космографом Португалії… Ді впливає на хід подорожей, щоб спрямувати їх на відкриття північно-західного шляху до Китаю, вкладає гроші в експедицію такого собі Фробішера, який пустився до Полюса і повернувся звідти з ескімосом, якого всі прийняли за монгола. Він підбехтує Френсіса Дрейка здійснити подорож навколо світу. Він намагається спрямовувати подорожі на схід, адже схід є початком усякого окультного знання, а перед вирушенням однієї з експедицій — не пам’ятаю вже якої — прикликає ангелів».

«І що все це означає?»

«Мені здається, що Ді був зацікавлений не стільки у відкритті земель, скільки у їх картографічному зображенні, і саме тому він співпрацював з великими картографами Меркатором та Ортеліусом. Схоже на те, що з тих уривків, які він мав у руках, йому стало зрозуміло, що остаточне відтворення послання мусить привести до відкриття якоїсь карти, й він намагається дійти до цього власними силами. Я б сказав більше, як говорить пан Ґарамон. Чи можливо, щоб учений такого калібру справді недобачив розходження між календарями? А якщо він зробив це навмисне? Можливо, Ді бажав відтворити послання сам, пошивши в дурні інші осередки. Підозрюю, що це завдяки Ді поширилась ідея, що послання можна відтворити магічними або науковими методами, не чекаючи на сповнення Плану. Синдром нетерплячки. Народжується буржуа-завойовник, — принцип солідарності, на якому трималося духовне лицарство, похитнувся. Якщо то була ідея Ді, то що вже говорити про Бекона. Від цього моменту англійці намагаються прийти до розкриття таємниці, використовуючи всі таємниці нової науки».

«А німці?»

«Німців ліпше пустити по традиційних шляхах. Так ми зможемо пояснити принаймні два століття історії філософії, англосаксонський емпіризм проти романтичного ідеалізму…»

«Крок за кроком ми реконструюємо історію світу», сказав Діоталлеві. «Ми пишемо Книгу. Мені це до вподоби, вельми до вподоби».

[182] Описане у розділах 75–76, а також у розділах 91–95 Умберто Еко викладає у своїй книжці «Шість прогулянок лісом художньої літератури» як приклад втручання вигадки в життя.

Те, що Якопо Бельбо ненаситно кинувся читати історичні твори періоду Рози і Хреста, видається мені очевидним. Проте коли він розповів нам про свої висновки, з його фантазій залишився голий сюжет, із якого ми взяли цінні підказки. А тепер я знаю, що він писав на Абулафії значно складнішу історію, у якій божевільна гра цитат зливалася з його особистими міфами. Нагода комбінувати фрагменти чужих історій була для нього спонукою знову взятися за писання, що він і робив, у властивій йому розповідній формі. Нам він про це не говорив ніколи. І в мене зостається сумнів, чи справді він лише випробовував з певною відвагою свою здатність створювати фікцію, а чи він, радше, як перший-ліпший дияволіст, шукав свого місця у Великій Історії, спотворюючи її.

Вже давно я забув, що я Талбот. Принаймні відколи я вирішив зватися Келлі. По суті, я лише підробив документи, це роблять усі. Люди королеви безжальні. Аби прикрити свої бідні відрубані вуха, я змушений носити цю чорну ярмулку, і всі перешіптуються, що я чарівник. Якби то. Доктор Ді з такою славою живе розкошуючи.

Коли я відвідав його у Мортлейку, він вивчав якусь карту. Він поводив себе ухильно, диявольський стариган. Зловісні іскри блискали у його хитрющих очах, кістлява рука погладжувала цапину борідку.