Умберто Еко - Маятник Фуко

Єдиним, хто оцінив мене, був я сам.

Ти боягуз, якщо почуваєш себе боягузом.

Замаскований месник. Наче Кларк Кент, я опікуюся молодими геніями, яких ніхто не розуміє, і наче Супермен, караю підтоптаних геніїв, які заслуговують на нерозуміння. Я допомагаю використовувати тих, хто не мав моєї відваги і не зумів обмежитися до ролі глядача.

Чи це можливо? Прожити життя, караючи тих, котрі ніколи й не здогадаються, що їх покарали? Ти хотів стати Гомером? То на ж тобі, волоцюго, і вір у це.

Я ненавиджу тих, хто намагається продати мені ілюзію пристрасти.

Хоч би що там було, я повинен був займатися не справами «Мануціо», а дивовижними пригодами металів. Я розпочав свої пошуки в міланських бібліотеках. Починаючи від підручників, я перебирав їх бібліографії, а звідти виходив на більш чи менш давні оригінали, де міг знайти пристойні ілюстрації. Нема нічого гіршого, ніж ілюструвати розділ про космічні подорожі фотографією останнього американського сателіта. Пан Ґарамон учив мене, що сюди треба як мінімум ангела Доре.

Мені вдалося зібрати багатий урожай цікавих репродукцій, але їх було недостатньо. При підготовці ілюстрованої книги, аби вибрати одну ілюстрацію, треба відкинути принаймні з десять.

Я одержав дозвіл поїхати на чотири дні до Парижа. Занадто мало, щоб обійти всі архіви. Я поїхав з Лією. Ми прибули в четвер, а зворотний квиток був замовлений на понеділковий вечір. Я припустився помилки, запланувавши Консерваторій на понеділок, бо якраз у понеділок Консерваторій, як виявилося, був зачинений. Надто пізно, я спіймав облизня.

Бельбо це засмутило, та все ж я назбирав чимало цікавих речей і ми понесли показати їх панові Ґарамонові. Він погортав зібрані мною репродукції, багато з яких були в кольорі, тоді глянув на рахунок і свиснув: «Любий мій. Наша праця — це висока місія, ми працюємо на культуру, ça va sans dire , але ми не Червоний Хрест, скажу більше, ми не Міжнародний Дитячий Фонд. Невже було так доконечно купувати весь цей матеріал? Погляньте, ось тут цей вусатий добродій у підштанках, схожий на д’Артаньяна, оточений абракадабрами і козерогами, що це таке, Мандрейк?»

«Світанок медицини. Вплив зодіака на різні частини тіла за допомогою відповідних цілющих трав. І мінералів, включно з металами. Вчення про космічні знаки. То були часи, коли межі між наукою і магією були ще нечіткі».

«Цікаво. А що означає ця титульна сторінка? Мойсеева філософія. До чого тут Мойсей? Це не занадто сива давнина?»

«Це диспут про unguentum armarium , тобто про weapon salve . Славетні лікарі впродовж п’ятдесяти років сперечалися про те, чи зможе ця мазь, якщо її нанести на зброю, якою було завдано рану, справді зцілити цю рану».

«Божевілля. І це наука?»

«Не в нашому розумінні. Але про це велася дискусія, адже недавно перед тим були відкриті чудеса магніту, й побутувало переконання, що це може бути дія на відстані. Як про це говорила також магія. А якщо дія на відстані, значить, дія на відстані… Розумієте, ці люди помилялися, але Вольта і Марконі не помиляться. Що ж таке електрика і радіо, якщо не дія на відстані?»

«Погляньте-но тільки. Який молодець наш Казобон. Наука і магія попід ручку, еге ж? Велика ідея. То ж тримаймося, заберіть трохи тих неоковирних динамомашин і дайте більше Мандрейків. Якихось гемонських заклинань, чи що, на золотистому тлі».

«Я б не хотів переборщувати. Це ж дивовижні пригоди металів. Чудернацтва годяться лише тоді, коли вони до речі».

«Дивовижні пригоди металів повинні бути насамперед історією помилок. Поміщаємо якусь чудасію, яка одразу вражає, а потім у підписі говоримо, що вона помилкова. Але вона — тут, і читач у захопленні, адже бачить, що навіть великі верзли дурниці, як і він».

Я оповів про одну дивну річ, яку побачив на набережній Сени, неподалік од набережної Сен-Мішель. Я зайшов в одну книгарню, яка самою симетричністю своїх вітрин демонструвала своє роздвоєння. З одного боку — книжки про комп’ютер і майбутнє електроніки, з іншого — лише окультні науки. Всередині те саме: Макінтош і Кабала.