Никлас Натт-о-Даг - 1793

Фредріку Бакмане, ти став кращим другом моїм і мого рукопису, ніж я цього заслужив. Ми понад десять років майже щодня говорили про літературу, і нікому іншому я не звірився б, почавши писати роман. Твоя критика була така делікатна — і при цьому справедлива й конструктивна. Мало хто з письменників-початківців може похвалитися, що їхнього первістка нетерпляче чекали. І коли все здавалося зовсім безнадійним, ти запропонував власним коштом профінансувати видання мого роману. Ти був моїм світлом у темряві, і я цього ніколи не забуду.

Як дебютант у літературі я дивився на видавців передусім як на розповсюджувачів книжок і з підозрою ставився до будь-якого втручання редакторів. Але дуже швидко на власному досвіді переконався, що саме редактори — серце видавництва: грамотні компетентні фахівці, здатні розгледіти сильні й слабкі сторони рукопису й перетворити розтріпаний текст на стрункий і логічний твір, і навіть якщо вони радять щось прибрати — це не знищення, а поліпшення.

Несправедливо, що в цій сфері від природи скромні редактори здебільшого залишаються невідомими, а вся слава перепадає авторові. Тому я вважаю за потрібне від щирого серця подякувати.

Моєму видавцеві Адаму Даліну й редактору відділу рукописів Йону Геґблуму. Усі ваші зауваження підтвердили слабкість тих епізодів, у яких я й сам сумнівався, але потай сподівався, що вони таки нічого. При цьому ви достатньо вірили в мене, щоб дозволити самому розібратися з більшістю проблем тексту. Особисто я вважаю, що ви вчинили якнайкраще.

Моєму редакторові Андреасу Лундберґу. Я безмежно ціную твоє чуття мови й ентузіазм у невдячній справі виправлення моїх мовних помилок. Твої правки зробили «1793» значно кращим романом, ніж він міг бути…

Видавництву «Форум». Ви стали для мене сім’єю, а не просто видавничою компанією. У вас чи не вперше за своє доросле життя я почувався бажаним гостем і через це ще більше вас ціную і люблю.

Моєму літературному агентові Федеріко Амброзіні. Відколи ти з’явився в моєму житті, завжди підтримуєш добрими порадами, позичаєш хороші книжки, уважно по-дружньому вислуховуєш, і ніхто так не читає Туве Янссон, як ти — фінською шведською з італійським акцентом!

Стефену Фаррану-Лее та Анні Гірві Сіґурдссон. Ви обоє витратили купу свого часу, прочитали й обговорили зі мною рукопис, і без ваших мовних і драматургічних порад ця книжка не була б такою, якою стала.

Мамі й татові, Мартіну Едману, Анні Нурденфельт, Тобіасу Геллберґу. Дякую вам, що погодилися на це неможливе завдання — прочитати незакінчений рукопис і висловити свою думку.

Мії, моїй коханій дружині. Дякую тобі за терпіння і наше спільне життя.

УДК 82-312.4

Видавництво Фабула

2019

Copyright © Niklas Natt och Dag 2017

© В. Криницький, пер. зі швед., 2019

© «Фабула», макет, 2019

© Видавництво «Ранок», 2019

ISBN 978-617-09-5960-7 (epub)

Усі права збережено.

Жодна частина цього видання не може бути відтворена в будь-якій формі без письмового дозволу власників авторських прав.

Електронна версія створена за виданням:

Натт-о-Даґ Ніклас

Н33 1793. Роман / Пер. зі швед. В. Криницький. — Харків: Вид-во «Ранок»: «Фабула», 2019. — 400 с.

ISBN 978-617-09-5941-6

Кардель [надяав] => надягав її лише для солідності, розраховуючи, що ветеранові війни в перуці хтось захоче налити чарочку.

[Мізерня] => Мізерна платня не дає змоги прожити, тож будь-який додатковий заробіток не завадить.

Ми ж не можемо [вічо] => вічно ховатися.

Виходить, якщо хтось і може, то це [вдома] => вдова Фреман.

Пальт — шведська страва. Також так називали службовців сепарат-варти — одного з підрозділів служби правопорядку, які мали виловлювати й доправляти до суду та в’язниці злодюжок, жебраків і повій. (Тут і далі — прим. перекладача.)

Дрібна монета.

Сосиски — прізвисько міської варти Стокгольма в XVII–XVIII століттях.

У XVIII ст. містом вважалася територія острова Стадсгольмен, де розташовувалися всі головні будівлі Стокгольма включно з палацом короля. Зараз цей район називається Старим містом.

Тут і далі переклад віршів перекладача роману.