– Як Ви сказали? Ференці? Це ті самі аристократи, родичі Андраші?
– Так, вони.
– Якщо хтось і здатен в Угорщині на змову проти цісаря, то це якраз ці дві родини, – сказав Естергазі. – Вони дуже затято боролися під час Угорської революції 1848 року. Потім Андраші лише випадково не стратили разом із іншими змовниками. Він жив у вигнанні кілька років. І лише нещодавно відбулося примирення.
– Я знаю, – відповіла Сіссі. – Це примирення непросто далося моїй свекрусі. Вона досі чути не може ні про що, пов’язане з Угорщиною. Зараз вона страшенно панікує, що ми тут, та ще і з дітьми. Й Іди вона терпіти не може.
– Мені видається підозрілим, що Іда Ференці зникла, – продовжив Естергазі. – Я би на Вашому місці спробував знайти її. Можливо, тоді й доля скрипки з’ясувалася би. Я спробував з’ясувати, хто був попереднім власником скрипки Моцарта, й цілком випадково довідався, що раніше цей інструмент був якраз у колекції родини Андраші. Якось забагато збігів, Вам не здається?
– Я ніколи не повірю, що це могла бути Іда, – Сіссі замислилася.
– Ви щось пригадали? – спитав лікар.
– Була одна дивна деталь, – замислено почала Сіссі. – Пригадуєте, я розповідала, що ми з моєю перукаркою допитували батька того угорського студента Лібені, якого повісили за замах на цісаря?
– Так, пригадую, – відповів Естергазі. – А наступного дня всі документи того студента підозріло викрали невідомі нападники.
– От, власне, – сказала Сіссі. – Це мені не дає спокою. Бо, крім нас із Катериною, про наш візит ніхто не знав.
– Вас могли вистежити, – припустив доктор Естергазі. – Можливо, Ваш маскарад не був таким успішним, як Вам здавалося.
– Можливо. Та навіть якщо нас вистежили, то звідки вони могли довідатися, що ми хочемо забрати папери студента?
– Батько Лібені проговорився? – припустив Естергазі. – Можливо, він також у цьому замішаний.
– Не було схоже, – зі сумнівом похитала головою Сіссі. – До того ж навіщо йому імітувати пограбування? Міг просто знищити підозрілі синові папери, й ніхто би ні про що не здогадався. Просто я подумала, що з усіх моїх наближених людей про нашу з Катериною зустріч із батьком знала тільки Іда. Й ось тепер ви кажете, що її родина володіла скрипкою, яка зараз зникла. І самої Іди дотепер немає. Маєте рацію: Іду треба терміново знайти.
Франц Йозеф нервово крокував по кімнаті.
– Отже, родина Ференці й далі стверджує, що Іда не приїздила додому? – всоте перепитувала Сіссі чоловіка. – Тоді куди вона поділася? Її немає вже тиждень.
– А скрипку та свічки вдалося знайти? – так само всоте запитав Франц Йозеф.
– Ні. Проте ми продовжуємо шукати.
– Можливо, хтось зі слуг кудись їх подів?
– Доктор Естергазі сказав мені дещо важливе, – Сіссі раптово зупинилася на місці.
– Що саме? – скептично подивився на дружину Франц Йозеф. – Він стільки всього наговорив, що я вже починаю сумніватися, чи не надто бурхлива фантазія в цього чоловіка. Ціла змова у нас під носом, а ми нічого навіть не помічали.
– Він сказав, – Сіссі розмірковувала вголос, не зважаючи на чоловікові скептичні зауваження, – що найсильнішу дію ця отрута має, коли потрапляє на слизову оболонку. Тобто якщо просто вдихати отруту, то ефекту майже не буде, хіба якщо робити це багато років поспіль. Коли вдихати підігріту отруту, то людина почувається гірше, та помирають від цього теж не відразу. А от якщо, доторкнувшись до підігрітої отрути, облизати пальці, то смерть практично гарантована.
– Ти облизувала пальці після того, як грала на скрипці? – спитав Франц Йозеф.
– Ні, я ж маніакальна чистюля, – заперечила Сіссі. – Якби було можливо, я би навіть грала в рукавичках. Адже за стільки століть на цій скрипці навіть без отрути назбиралося чимало бруду та шкідливих речовин. Але навіть у найтонших рукавичках неможливо грати добре. Тому я грала без рукавичок, але після кожного заняття довго і старанно мила руки.
– Тоді за що ти переживаєш? – не розумів Франц Йозеф.
– За Ґізелу та Софі, – відповіла Сіссі. – Вони так часто бавились у кімнаті, поки я грала. Я могла відкласти скрипку, а вони могли доторкатися до неї. А діти – ти ж знаєш, – вони все облизують. Я могла цього навіть не бачити.
– Тобто ці напади гарячки в наших дітей від отрути? – Франц Йозеф зблід іще більше, ніж його дружина.
– Я не знаю, – голос Сіссі тремтів. – Можливо, це справді від того, що я погуляла з ними під дощем, як стверджує в останньому листі імператриця-мати Софія. Вона взагалі з великою підозрою ставиться до прогулянок на свіжому повітрі. Якщо дати їй волю, вона би дітей до певного віку взагалі з клітки не випускала.
Читать дальше