Ирина Потанина - Бунт моїх колишніх

Ми з Шуриком увійшли вслід за Дарією.

— Привіт-привіт, дико тобі рада, проходь у вітальню, я зараз, — скоромовкою проказала Віка, що виникла в передпокої, — тільки з'ясую, що з цією малолітньою симулянткою.

— Вона не симулянтка, — Шурик вирішив поновити справедливість, — я двері відчиняв… А вона саме з іншого боку стояла…

Вікторія, схильна перебільшувати будь-які лиха, сполотніла й обережно гукнула в бік кухні:

— Донечко, ти жива?

— Дивлячись для чого, — хитро примружилася Дарія, котра вже притулила собі до чола рушник із льодом. — Телевізор дивитися можу… А от на вулицю вийти затяжко буде…

— Гаразд, я сама на базар піду, — відмахнулась Вікторія. — Вам не здається, що я сьогодні підозріло покірлива? — звернулась вона до нас із Шуриком. — Це, мабуть, на дощ.

— Віко, — до мене мова нарешті повернулася, — скажи, що в тебе на голові? Коли я бачила тебе востаннє в настільки, гм, — я затнулася, підшукуючи слово, — фривольному вигляді, справа скінчилося твоїм другим заміжжям… Що відбудеться цього разу?

Варто зауважити, що Вікторія завжди виглядала бездоганно, рідко дозволяючи собі якісь відступи від загальноприйнятих норм. Статус директора великої агенції нерухомості зобов'язував Віку справляти виключно позитивне враження на всіх, хто її оточував. Стильна блондинка з рівним білясто-попелястим тоном волосся та уважними темними очима. Втілені охайність і стриманість. Тому безліч найтонших кісок, що прикрашали нині її світлу (і в буквальному значенні теж) голову, м'яко кажучи, здивували мене. Так само, як і прорізані на колінах джинси разом із «фенечками» на тонких зап'ястях.

— А, — Вікторія знову відмахнулась, — наявність дочки-підлітка й не те ще може спричинити.

— Я вирішила змінити мамин імідж, — серйозно заявила Дарія.

— За це вона сама прибирає свою кімнату й допомагає Тетяні готувати їжу, — багатозначно додала Вікторія. — Потрібно ж хоч якось готувати її до майбутньої самостійності. Довелося погодитися на кіски. Та ти не переживай. Це ж я тільки на неділю. До завтра все повернеться до колишнього порядку. Знову стану дорослою, серйозною та солідною.

Я відчула, що вже зовсім нічого не розумію. Вікторія, з якою ми дружили з раннього дитинства, завжди була натурою владною та запальною. Ні оцієї лагідності, ні такого кричущого альтруїзму я в ній не підозрювала.

— Ось до чого Дарія матір довела, — посміхнувся Шурик.

— Це не я, — Даша чарівно повела плічком, — це її любов до мене довела.

— Мда, — Вікторія похмуро посміхнулася, — любов, вона й не до такого доведе.

— Бачиш, бачиш, — радісно загукала я до Шурика, — весь твій реалізм летить під три чорти!

— Мій реалізм не літає, — намагаючись зберегти повну незворушність, відрізав Шурик. — Пропоную все-таки пройти в кімнату.

Вікторія помчала на ринок, Дарія забилася у свою кімнату, щоб там зусібіч обікластися льодом.

— Отож, — посміхнувся Шурик, — виявляється, галантність теж може бути корисною. Хотів усього-на-всього відчинити двері, а в результаті отримав ситуацію, украй вигідну щодо можливості спокійно поспілкуватися.

— Звучить так, ніби ти збираєшся запропонувати мені щось непристойне, — мені стало смішно.

— Ой, — Шурик гидливо поморщився, — не турбуйся. У цьому відношенні я для тебе абсолютно безпечний. Сексуально безтурботний, я б сказав. Знаєш, начитався Сартра, і тепер мене верне від білястої плоті.

Я покрутила пальцем біля скроні — зайвий раз відзначила, що в Шурика почалися якісь дивні проблеми з почуттям гумору.

— Нічого приземлено-плотського й на думці не мала, — сухо відрізала я, опускаючись у м'яке шкіряне крісло.

— Отже, — Шурик зволив нарешті перейти до справи. — У цій теці раніше зібрана мною інформація, — колишній чоловік простяг мені темно-бордову канцелярську теку. — Нічого цікавого не дізнався. Так, дрібниці всілякі… Загалом, відштовхуватися будемо від цих досьє на наші об'єкти.

— Скільки хоча б цих твоїх об'єктів?

— Три штуки. Всі жіночої статі. Потрібно дізнатися, на чому ці люди роблять гроші. Так би мовити, перевірити на благонадійність…

— Навіщо?

— Кет, ти дійсно нікчемний детектив. Справжній сищик ніколи не турбуватиме клієнта зайвими запитаннями…

— Ну, знаєш, — обурилась я, — аби щось знайти, насамперед, слід мати уявлення про те, що шукаєш…

— Скажемо так, — Шурик затарабанив кінчиками пальців по столі, — один банк збирається дати цим громадянам кредит. Мені доручили перевірити, чи не аферисти ці люди…