Джеймс Чейз - Міс Шамвей і чорна магія

— Ми не маємо вагомих доказів, що гроші взяла саме вона. Але підозри наші небезпідставні.

Я подивився на Майру. І аж тепер до мене дійшло! Ну звісно, обікрала їх саме вона! Брудна історія. І може скінчитися дуже драматично, якщо ці жеребці не заспокояться. Однак, незважаючи на свій здогад, я був у захваті від самовладання дівчини.

— Докази!.. — пробурчав Богль. — Хто-хто, а я їх дістану, навіть якщо доведеться вивернути кицьку навиворіт!

— У чім річ? — раптом запитала Майра. — Що все це означає?

— Ми маємо підстави вважати, що ви нас обікрали, — сказав Ансель, не зводячи очей з дівчини. — У нас були при собі сякі-такі гроші. Зразу ж після того, як ви пішли, ми виявили, що вони зникли. Нам важко повірити у вашу непричетність.

— Годі теліпати язиком! — гримнув Богль. — Якщо не повернеш гроші, трястиму тебе доти, доки вони самі не вискочать. А якщо цей бевзь знову почне свої штуки, то доведеться зішкрібати його зі стіни!

Я не любитель гострих відчуттів, отож не мав і найменшого бажання перетворитись на кашу.

— Майро, — твердо промовив я. — Треба повернути гроші цим добродіям. Скажіть, що ви пожартували, і вони посміються разом з нами.

Якусь мить Майра вагалася, потім витягла з-за панчохи пачку й пожбурила на стіл.

— Нате! — гнівно вигукнула вона. — Варіть і далі своє зілля! Труїть дурнів!

Ансель узяв гроші й перелічив. Сім доларів він повернув Боглеві, решту сховав у гаманець.

Одержавши назад свої гроші, він видимо подобрішав.

— А тепер, панночко, — звернувся він до Майри, — я хотів би з вами поговорити. Ви чудово нас розіграли. Ваша моральність гідна жалю, але ваш талант викликає захват. Неабиякий талант.

Майра все ще супилась.

— Іди порипи в іншому місці, старий шкарбан, — буркнула вона і відвернулась.

Ансель начебто засмутився.

— А ви хто? — спитав він, перехоплюючи мій погляд.

— Росе Мілан, «Нью-Йорк рекордер».

— О, одна з найбільших наших газет! Радий з вами познайомитись, містере Мілан. Дуже шкодую, що зустріч відбулася за таких обставин.

— Не беріть це так близько до серця. У міс Шамвей дуже швидко змінюється настрій. Я певен, ви ще зможете оцінити її належним чином.

— Невже ми дозволимо їй піти просто так? — здивовано спитав Богль.

Майра повернулася до нього.

— А ти помовч, ведмедю товстовухий! Зооцирк — ось де тобі місце! Могли б показувати парний номер разом із цим старим опудалом!

— Ти чув? — спитав Богль, набундючившись від злості.

— Постривай хвилинку, будь ласка, — сказав Ансель, перешкоджаючи йому встати. — Весь цей галас ні до чого не приведе. Слухайте, панночко, я міг би дуже легко засадити вас до в'язниці. Одначе є інший варіант. Я хочу сказати, що ми могли б співробітничати.

— Як це?

— У вас дуже спритні пальці. Ви, без сумніву, вмієте не тільки нишпорити в кишенях.

— То й що? — недовірливо спитала Майра.

— Вибирайте, голубонько, щось одне: або ми забуваємо наші незгоди з метою взаєморозуміння, або я вважаю себе зобов'язаним передати вас до рук поліції. З Боглем я домовлюся.

— Оце вже понад програму, — сказала Майра, із зневагою поглянувши на Богля. — Треба бути дуже невибагливою, щоб весь час бачити перед очима гарбуз замість обличчя.

Богль аж очі заплющив. Він стримувався з останніх сил.

— Ні, ти таки дограєшся!.. — мовив він захриплим голосом.

— Годі, Богль! — рішуче урвав його Ансель. І, повернувшись до Майри, промовив: — Не треба дратуватись. Ви будете розважливою чи ні?

— Чом ні? — У її очах зблиснув лихий вогник. — Хочете знати, що я вмію робити? Подивимось, чи посміє ще колись замахнутися на мене цей молодець Сем!

Майра підскочила до Богля й потягла з його лівого вуха рожеву стрічку. Вона встигла витягти кілька метрів, перш ніж Богль нажахано відсахнувся.

— Ну й ну, любий мій, — сказав я йому. — Хто б міг подумати!

— Це все вийшло з мене? — пробурмотів Богль.

— А я ж бо думала, що в нього порожня голова, — сумовито мовила Майра. Потім звернулася до Богля: — Мушу сказати, що вона чудово замінює тобі шафу! Тирсу я з неї не витрушуватиму, боюся, що розпадеться на шматки. Але можу звільнити тебе бодай від оцього.

З цими словами вона видобула в нього з другого вуха велику кулю. Богль здригнувся, відскочив і заходився колупати у вухах.

— Не бійся, — сказав Ансель, — це всього лише фокус. — Панночка — чудова фокусниця. — Він обернувся до Майри. — Вправна робота!

— Дитячі забавки, — знизала плечима дівчина. — Якби я мала сякий-такий реквізит, то б показала вам куди цікавіші штуки.