Ю Несбьо - Син

– Не схоже, щоб він намірявся ущухнути найближчим часом, – зазначила Марта. – А капот, я думаю, можна скинути з рахунків.

– Я згоден, – сказав Стіґ. – Як щодо чашки кави?

– Де?

– На кухні. Я знаю, де ключ.

– Але ж…

– Це моя домівка.

Вона подивилась на нього. Вона вела машину недостатньо швидко. Вона не встигла. В будь-якому разі, запізно щось міняти.

– Гаразд, – сказала вона.

Симон поправив марлеву маску і почав огляд тіла. Вигляд трупа щось йому нагадував.

– Мерія володіє цим промкомплексом, – сказала Карі, – і за безцінь здає будівлю в оренду під репетиційні зали для молодих груп: нехай вони радше співають про те, які вони гангстери, ніж вийдуть на вулиці і стануть справжніми гангстерами.

Симон згадав, на що схоже тіло. На те, як персонаж Джека Ніколсона замерз у The Shining [27]. Він ходив на цей фільм сам. Це було вже після неї. І до Ельзе. Подібність картини обумовлював сніг. Враження таке, що загиблого замело снігом. Тонкий шар героїну вкривав тіло і більшу частину приміщення. Навколо рота, носа й очей мерця порошок вступив у контакт з вологою і взявся грудками.

– Музиканти, що репетирують далі коридором, знайшли його, коли розходилися по домівках, – вела далі Карі.

Тіло виявили вчора ввечері, але Симона поінформували тільки сьогодні, коли він прийшов на роботу рано-вранці, що в загальному підсумку знайдені вбитими три особи. І що справою займається КРИПОС.

Іншими словами, начальник поліції попросив КРИПОС про допомогу в справі, – а це те саме, що передати їм справу, навіть не спитавши попередньо згоди у власного відділу розслідування вбивств. Можливо, кінцевий результат виявився б тим самим, але все ж таки…

– Убитий має ім’я Калле Фаррісен, – повідомила Карі.

Вона читала вголос попередній рапорт. Симон спеціально телефонував начальнику дільниці, щоб отримати цей рапорт. І просив безпосереднього доступу до місця злочину. Зрештою, офіційно відділ іще не було усунено від розслідування.

– Симоне, – сказав начальник, – ти, звісно, оглянь там усе як слід, але не дуже захоплюйся. І ти, і я вже старуваті, щоб змагатися з молодими, хто далі дзюркне.

– Якщо ти сам застарий, за всіх не розписуйся, – відказав Симон.

– Симоне, ти мене чув.

Симон вряди-годи замислювався про це. Втім, не було жодних сумнівів щодо того, хто з них має більший потенціал. Де ж розійшлись їхні шляхи? Коли насправді вирішилось, хто з них яке посяде крісло? Хто сидітиме в кріслі з високою спинкою в офісі начальника, а хто – з обрізаними крилами – примоститься на пошарпаному стільці у відділі вбивств? І що кращий з них закінчить свій шлях завчасно, у кріслі в своєму кабінеті, з кулею з власного пістолета в голові.

– «Гітарні струни, зав’язані навколо голови жертви, нижня “мі” та “соль”, виробництва “Ernie Ball”. Кабель-подовжувач на два роз’єми виробництва “Fender”, – читала Карі.

– А вентилятор і радіатор чийого виробництва?

– Що?

– Пусте. Читай далі.

– «Вентилятор був увімкнений. За попереднім висновком судово-медичного експерта, Калле Фаррісен задихнувся».

Симон оглянув вузол, яким було зав’язано кабель.

– Схоже, що Калле змусили вдихати наркотик, спрямувавши струмінь порошку йому в обличчя. Ти згодна?

– Згодна, – відповіла Карі. – Він спромігся затримати дихання на короткий час, але зрештою змушений був здатися. Гітарні струни не дозволяли йому відвертати обличчя. Але він намагався це зробити, тому в нього є травми від тоншої гітарної струни. Героїн потрапляє йому в ніс, шлунок і легені, всмоктується в кров. Він починає відчувати дію наркотиків і вже не затримує дихання. Але дихає дедалі слабше, адже героїн пригнічує функцію зовнішнього дихання. І нарешті він взагалі припиняє дихати.

– Класичний випадок смерті від передозування, – сказав Симон. – Саме те, що відбувалося з деякими його клієнтами.

Він показав на кабель.

– А той, хто зав’язував цей вузол, – шульга.

– Ми не можемо повсякчас отак зустрічатись!

Вони обернулись. У дверях стояв усміхнений Осмунд Бйорнстад, а за ним – ще двоє людей з ношами.

– Ми хочемо забрати тіло, якщо, звісно, ви з ним закінчили…

– Ми побачили все, що хотіли, – сказав Симон, підводячись з зусиллям. – Якщо не заперечуєте, ми б тут роздивились на місцевості.

– Авжеж, прошу, – сказав слідчий КРИПОСу з легкою усмішкою, галантно звільняючи їм шлях.

Симон глянув на Карі, показуючи їй своє здивування. Вона у відповідь підняла брови, так само здивована тим, що їхній конкурент змінив платівку.