Ю Несбьо - Син

– З Мартою Ліан?

– Днями їх бачили, коли вони разом кудись поїхали з Центру машиною.

– Компанія нерухомості Іверсен, – пролунав голос із дірочок у латунній пластині над дверними дзвінками.

– Я хочу, щоб ти зачекала в приймальні, доки я розмовлятиму з Іверсеном, – сказав Симон, коли вони піднімались ліфтом.

– Чому?

– Тому що наміряюсь порушити кілька правил і волів би не втягувати тебе у такі речі.

– Але…

– Мені дуже прикро, але насправді – це наказ.

Карі закотила очі, але нічого не сказала.

– Івер, – представився молодий чоловік, що вийшов зустріти їх у приймальні. Він міцно потиснув руку спочатку Симону, потім – Карі.

– Ви прийшли до мого батька.

Щось підказувало Симону, що хлопець зазвичай бував усміхненим і спокійним і не мав того болю і жалоби, які Симон читав зараз в його очах під густою гривою. Мабуть, саме тому юнак здавався таким збентеженим і розгубленим.

– Сюди, прошу.

Батько, мабуть, сказав йому, що вони з поліції, і, напевне, син так само, як батько, був переконаний, що цей візит пов’язаний з розслідуванням убивства його матері.

З кабінету відкривався краєвид на Західну залізницю й Осло-фіорд. Поруч з дверима стояла скляна вітрина з детальною моделлю хмарочоса у формі пляшки кока-коли.

Батько зовні був старшою копією сина. Та сама густа грива, гладенька здорова шкіра, сонячний, але стриманий погляд. Високий, з гарною поставою, твердим підборіддям. Чоловік, що дивиться вам просто в очі, по-дружньому, але з хлоп’ячим, грайливим викликом. Є щось гарантовано спільне в цих вихідцях із Західного Осло, подумав Симон, – так, наче всі вони виліплені з одного тіста: бійці Опору, полярники, мандрівники з «Кон-Тікі», комісари поліції…

Івер-старший запропонував Симону крісло і сам сів за столом під старою чорно-білою фотографією багатоквартирного будинку – безперечно, картина Осло на рубежі дев’ятнадцятого століття, але Симон не спромігся визначити район.

Симон зачекав, доки Івер-молодший залишить кабінет, а тоді одразу взяв бика за роги.

– Дванадцять років тому дівчина була знайдена мертвою на задньому дворі у Квадратурен Осло. Ось такий у неї був вигляд, коли її знайшли.

Симон поклав фото на стіл перед Іверсеном, уважно спостерігаючи за обличчям інвестора нерухомості, коли той побачив фото. Жодної особливої реакції.

– Хлопець на ім’я Сонні Лофтус зізнався в убивстві, – сказав Симон.

– Он як?

Так само жодної реакції.

– Убита дівчина була вагітна.

Тепер була реакція. Роздулись ніздрі, розширились зіниці.

Симон зачекав кілька секунд перед другим етапом атаки.

– Аналіз зразків ДНК із зубних щіточок з вашого дому доводить, що хтось із вашої родини був батьком тієї ненародженої дитини.

Набрякла артерія на шиї, обличчя змінило колір, неконтрольовано заблимали очі.

– Червона зубна щіточка ваша, Іверсене, правда?

– Як… Як ви…

Симон швидко посміхнувся і подивився на свої руки.

– У мене є молодша колега, вона чекає в приймальні. У неї мозок працює трохи швидше, ніж у мене. Вона першою вивела простий логічний висновок: якщо генетичний зв’язок з плодом установлено для ДНК тільки двох членів родини Іверсенів, син не може бути батьком. Інакше всі три члени родини були б генетично споріднені з плодом. Отже, це мав бути інший чоловік у родині. Ви.

Івер Іверсен зблід – де й подівся здоровий колір його шкіри.

– Можливо, ви побачите, що й з вами відбувається те саме, коли дійдете мого віку, – сказав Симон, щоб розрадити його. – У цих молодих розум набагато меткіший, ніж у нас.

– Але…

– Уся заковика з отією ДНК, що її аналіз не залишає місця для «але».

Іверсен розтулив був рота, кривлячи губи у напівпосмішці. Бо саме ж настала мить у незручній розмові, коли він – спираючись на досвід – мав би вставити насмішкувате зауваження, що обеззброїло б співрозмовника. Так би він почувався у більшій безпеці. Але він нічого не вимовив. Нічого було сказати.

– Річ у тім, однак, що у старого тугодума… – Симон постукав себе по лобі пальцем, – …міркування забирають трохи більше часу, але й сягають трохи далі. І найперше, що мені спало на думку, що одружений чоловік, на зразок вас, має найбільш наочний мотив, щоб позбутись вагітної й потенційно здатної заподіяти клопотів жінки. Ви не згодні?

Іверсен нічого не відповів, але за нього дав відповідь його борлак.

– Поліція опублікувала фото молодої жінки в газетах із проханням повідомити, якщо хто-небудь її знає. І коли її коханець і батько її дитини перемовчав і принишк, не давши поліції навіть анонімного повідомлення, це тільки посилило підозри проти нього. Ви не згодні?