Алан Бредлі - Солоденьке на денці пирога

Робін Карні та Конні Манро, літературним редакторам «Оріон букс» та «Бантам Делл» відповідно, за їхні бездоганні проникливі зауваги. І Еммі Воллес та Женев’єві Пеґґ, також із «Оріон букс», за їхнє сповнене ентузіазму дружнє ставлення;

люб’язним і приязним співробітникам Британського музею пошти й архіву у Фрілінґ-Хаус на площі Фенікс у Лондоні за те, що вони з охотою відповідали на мої питання й дали дозвіл на доступ до матеріалів з історії «Пенні Блек», що в них на зберіганні;

моїм давнім друзям із Саскатуна й знавцям злочинів Мері Джилліленд та Алану й Дженіс Кушон за те, що вони вручили мені едвардіанську версію Інтернету: повне зібрання першого видання (1911 р.) «Енциклопедії Британніки», про яке, напевне, мріє кожен творець детективних романів;

Девіду Вайтсайду з агентства Буковскі за його невтомну працю в царині впорядкування неминучих гір паперів і документів;

моїм любим друзям доктору Джону Гарланду й Джанет Гарланд, котрі постійно підтримували мене й допомагали корисними й часто-густо блискучими порадами. Без їхнього запалу «Солоденьке на денці пирога» була б менш цікавим чтивом, а для її автора менш захопливою писаниною.

Усі ці чудові люди дали мені цінні поради; якщо якісь помилки й укралися в книжку, це винятково моя провина.

І зрештою, із любов’ю й вічною вдячністю моїй дружині Ширлі, яка вмовила мене – ні, змусила – дозволити Флавії й родині де Люсів з’явитись на світ із сили-силенної нотаток, у яких вони ниділи надто довго.

«Якщо пиріг хоч трохи солоденький, хто помічатиме, що вийшов він кривенький?».

Вільям Кінг, «Мистецтво куховарства» ( англ .).

«Британський філателіст» – журнал, у якому висвітлювались різноманітні аспекти британської філателії; його почав видавати Чарлз Ніссен, відомий колекціонер марок, у 1908 р. Останній випуск вийшов у 1954 р.

«Споуд» – англійський фарфоровий посуд, який виготовляли на фабриці в графстві Стаффордшир, Західний Мідлендс; названий на честь власника Дж. Споуда.

«Гомон» – французька кіностудія, одна з найдавніших у світі; почала випускати фільми з 1910 р.

«Замок Отранто» – перший готичний роман, написаний англійським письменником Горацієм Волполом й опублікований 1764 р.

Гейслерова трубка – спеціальна рурка, до якої пускають розріджений газ; 1858 р. її увів у користування німецький фізик Генріх Гейслер (1815–1879).

Мікроскоп Лейтца – мікроскоп німецької фірми, названий за іменем підприємця Ернста Лейтца; мікроскопи виготовлялись до 1945 р.

Пісенька, яку співає хрещена Попелюшки в однойменному американському повнометражному мультфільмі, знятому студією Волта Діснея 1950 р. за мотивами казки Шарля Перро.

Томас Джефферсон (1743–1826) – видатний політичний діяч, президент США протягом 1801–1809 рр.

«Вітабікс» – ґатунок сухих сніданків із пшеничних пластівців.

Алан Мілн – англійський дитячий письменник, автор історій про пригоди ведмедика Вінні-Пуха, іграшки Крістофера Робіна.

Роберт Скотт (1868–1912) – капітан британського флоту, вписаний до когорти першовідкривачів Антарктиди, куди він здійснив дві експедиції, але помер від голоду й виснаження на шляху додому.

Арчібальд Кронін (1896–1981) – шотландський письменник, лікар за фахом; серед найвідоміших його романів – «Замок Броуді», «Цитадель», «Шлях Шеннона», «Іспанський садівник» та ін.

Тест Марша – спеціальний тест, що допомагає виявити миш’як; названий на честь англійського хіміка, котрий його запропонував.

Роберт Бунзен (1811–1899) – відомий німецький хімік, який провадив дослідження в царині органічної хімії. Він з’ясував структуру оксиду какодилу, а також 1857 р. винайшов газовий пальник спеціальної конструкції.

Цитата з Псалма 104 з Книги Псалмів (Пс. 104.24). Подаємо за перекладом Біблії І. Огієнка.

Дорога смерті – залізничне сполучення між Таїландом і Бірмою, прокладене Японією в 1942–1943 рр.; у будівництві примусово брали участь військовополонені, а серед них і британці. Жахливі умови призвели до безлічі смертей, через що будівництво згодом визнали військовим злочином.

Горацій Волпол (1717–1797) – англійський письменник, котрий належав до передромантизму й працював у жанрі готичного роману – «роману жахів», або «чорного роману», – попередника детективної літератури.