Ґжеґож Касдепке - Детектив Ниточка

Чим ще детектив Ниточка займається у вільну від обов’язків хвилину?

Та, хоча б...

Хвилинку, хвилиночку, на цьому поки що зупинимося! Саме хтось настирливо стукає у двері агентства «Рожеві Окуляри», і зараз не час для пустопорожніх розмов: обов’язки кличуть!

- Прошу! - гукнув детектив Ниточка, поспішно проковтнувши шоколадні цукерки з марципаном, а точніше, одну цукерку і одного пішака, бо те, що йому здавалося шоколадною цукеркою, виявилось справжнісінькою дерев’яною шаховою фігуркою.

Двері відчинились, і детектив Ниточка побачив за ними зблідле обличчя пані Маєвської з першого поверху.

- Рятуйте!.. - зойкнула пані Маєвська. - Мартв’як знов хоче мене отруїти!

- Як це «знов? » - здивувався детектив Ниточка. -Адже попереднього разу виявилось, що Мартв’як зовсім не хотів вас отруїти, вам тільки так здалося.

Однак слова детектива Ниточки не справили на пані Маєвську жодного враження - вона важко обперлась об двері і чомусь схопилась за живіт.

- Але він справді хоче мене отруїти... - застогнала пані Маєвська. - І певно, цього разу йому це вдалося. А допомогли йому ці розбишаки з третього поверху.

- Оксанка і Дмитрик?! - запитав вражений детектив Ниточка.

- Так, - просопіла пані Маєвська. - Вони з ним у змові. Пригостили мене отруєним виноградом.

Детектив Ниточка не вірив своїм вухам. Оксанка і Дмитрик у змові з детективом Мартв’яком?! Неможливо!

- Будь ласка, посидьте в мене хвилинку, я зараз! -сказав детектив Ниточка, вибігаючи з агентства. -Дізнаюсь, що й до чого.

Оксанка і Дмитрик якраз гралися біля турніка. Щоправда, слово «грались» у цьому випадку не є найв-лучнішим, адже вони просто стояли з кислим виразом обличчя. Дмитрик у руці тримав майже доїдене гроно винограду. Оксанка була бліда і нервово переступала з ноги на ногу.

- Де ви взяли цей виноград?! - вигукнув детектив. -У Мартв’яка?!

- Та ви що? - Дмитрик здивовано подивився на детектива Ниточку. - Відколи Мартв’як роздає виноград?

- Тоді звідки?! - розпитував далі детектив Ниточка.

- З базару... - буркнула Оксанка.

Детектив Ниточка взяв у Дмитрика гроно. Виноград зовсім не виглядав підозріло. Однак щось з ними було негаразд. От тільки що?

- Коли ви його купили? - раптом запитав детектив Ниточка.

- Та щойно, - відповів Дмитрик, одночасно хапаючись за живіт. - Приблизно десять хвилин тому.

- А коли поверталися з базару, чи ви зазирнули додому? - допитувався детектив Ниточка. - Чи ще ні?

- Ще ні, - зойкнула Оксанка. - Але я вже піду, тому що... - однак не договорила, тільки побігла до під’їзду.

Детектив допитливо подивився на Дмитрика.

- Добре себе почуваєш? - запитав Ниточка.

- Не найкраще, - Дмитрик скривився. - Вибачте... чи можу скористатись вашим туалетом? Оксанка, мабуть, зараз не пустить мене до нашого...

Детектив Ниточка відкашлявся, намагаючись приховати посмішку.

- Мій туалет, певно, вже зайняла пані Маєвська, -сказав він. - Зрештою, іди подивись, а я у цей час сходжу в аптеку по вугілля.

Як і передбачив детектив Ниточка, детектив Мартв’як і цього разу не завинив. Це не він отруїв пані Маєвську і дітей - власне, ніхто цього не зробив. Отже, що ж трапилось? І чому детектив Ниточка пішов до аптеки по вугілля?

Детективу Ниточці з самого ранку докучав нежить. Він то чхав, то витирав ніс - і вже все йому набридло! Це ж треба було таке вигадати - застудитись у середині травня?!

Ниточка саме простягав руку за наступною носовою серветкою, як раптом почув стук у двері.

- Прошу! - мовив детектив.

Двері відчинилися, і на порозі з’явилася маленька Іванка з першого поверху. Вигляд у неї був дуже переляканий.

- Що трапилось? - запитав детектив Ниточка.

- Юхим Тимофійович буде злий... - сказала, затинаючись, Іванка.

Детектив Ниточка здивовано поглянув на дівчинку. Про що, врешті-решт, йдеться?

- Я зовсім не хотіла, щоб уже зараз пішов сніг, - із запалом пояснювала Іванка. - І це неправда, що не люблю весну! Люблю! Тільки більше мені подобається літо, адже тоді можна купатись! І зима, тому що можна кататися на санчатах! Але весну теж люблю, справді! А вона собі пішла! - і раптом Іванка гірко заплакала.

Детектив Ниточка стривожено подивився на неї. На мить він навіть забув про нестерпний нежить.