Ґжеґож Касдепке - Детектив Ниточка

Це тільки на перший погляд здається, що канікули для детектива Ниточки - час відпочинку. Насправді, де б він тільки не був, повсюди відчуває себе, як на роботі, адже скрізь ховаються таємниці й загадки. Саме з цієї причини, коли детектив Ниточка вирушає відпочивати в наметі, він завжди прихоплює табличку з написом: «Детективне агентство «Рожеві Окуляри» (табличку, яка переважно висить на дверях його малесенького агентства). Крім таблички, детектив Ниточка бере також скла-даний стілець (один із двох, які має) для рибалки, електричний чайник (той самий зламаний - справного було б шкода для намету), круглий столик з намальованою поверх шахівницею (без фігур, вони могли б загубитись), а також кактус у горщику (іншої зброї детектив не має).

Дехто дивується, навіщо детектив Ниточка тягне це все з собою? Відповідь дуже проста. Оскільки горище, на якому розташоване детективне агентство Ниточки, не набагато більше, ніж його намет, детектив Ниточка у кожному місці може почуватися майже як удома. А всі знають, що в гостях добре, але вдома краще.

Цього разу детектива Ниточку занесло аж на озеро. Розклав свій мікроскопічний намет, посеред нього поставив столик, біля столика - стільчик, біля стільця - чайник, біля чайника - горщик з кактусом (кактус завжди добре мати під рукою), а при вході повісив табличку з написом: «Детективне агентство «Рожеві окуляри» -і вже практично був готовий, щоб провести тут канікули. Адже все, що залишилося - це чекати розвитку подій.

І справді - довго чекати детективу Ниточці не довелось.

- Хто це зробив?! - розбудило його вранці верещання якогось хлопця.

Детектив Ниточка тихенько виглянув з намету. Про всяк випадок простяг руку до горщика з кактусом, однак це була зайва обережність - нічого йому не загрожувало. За кілька метрів - зовсім поруч з одноповерховим будинком, у якому спали діти з табору, стояв навколішки хлопець. Навіть з такої відстані було видно сльози на його очах. Перед хлопцем у траві лежало щось, що нагадувало повітряного змія.

- Що трапилось? - запитав детектив Ниточка, вибираючись із намету.

- Мій повітряний змій... - зойкнув хлопець. - Я робив його весь вечір! З дощечок і паперу! Сьогодні конкурс! І ось - хтось його полив водою! Навмисне, щоб папір промок і розірвався! Адже дощу вночі не було, я знаю! А ось дірка... і тут... і біля мотузки... - хлопець був дуже пригнічений.

Детектив Ниточка насупив брови: «Гм, цікаво! »

- Якби я тільки дізнався, хто це зробив! - вигукнув хлопець. - Я б...

- Т-с-с! - детектив Ниточка приклав палець до губ. -Знаю, хто тут провинився. Ти! - детектив Ниточка посміхнувся.

Хлопець аж завмер.

- Невже ви гадаєте, що я б навмисне намочив свого повітряного змія?!

- Ніхто його не намочив, - детектив Ниточка тільки знизав плечима. - Але хтось забув його сховати на ніч до будинку. Цього виявилось достатньо.

Як ти гадаєш, через що повітряний змій виявився вранці мокрим?

Детектив Ниточка уважно придивлявся до змін, які за недовгий час відбулись у дворі. Зміни, необхідно додати, були пов’язані з діяльністю детектива Мартв’яка. Детективне агентство «Чорновидець», що конкурувало з «Рожевими Окулярами», несподівано почало не поміщатись у підвалі (де досі було його місце). Це зовсім не означає, що Мартв’як взяв когось на роботу, зовсім ні. Просто з кожним тижнем Мартв’як почувався дедалі впевненіше.

Першою ознакою було те, що біля воріт будинку з’явився рекламний стенд чорного кольору з написом: «Детектив Мартв’як тобі допоможе. Інші тебе тільки розсмішать».

Другою - стрілки на тротуарі, які всіх спрямовували під двері «Чорновидця».

Третьою - видалення зі списку мешканців інформації про агентство «Рожеві Окуляри» (звичайно, детектив Ниточка не був упевнений на сто відсотків, що це вчинок Мартв’яка, але кому іншому було б це на користь?).

Але й це ще не все. Сонце, яке від неділі почало все дужче припікати, виманило Мартв’яка з його темної комірки - дедалі частіше можна було його побачити на дерев’яній лавочці, що стояла під тополею. Сидів він там з пляшкою пива у руці, гріючи на сонці велике пузо та похмуро дивлячись на дітей, які гралися неподалік.