Інід Блайтон - Нові пригоди славетної п’ятірки

Лиштва зникла, а на її місці в старій стіні зяяла темна діра! Джорджа, яка подалася за Тімом до передпокою, закричала від подиву:

– Дивіться! Пані Сандерс, йдіть сюди, подивіться!

Почувши крик Джорджі, до передпокою забігли діти і пані Сандерс.

– Що сталося? – вигукнув Джуліан. – Що тут коїться?

– Тім стрибнув на кішку, схибив і сильно вдарився об стінну лиштву, – відповіла Джорджа. – І ось тут лиштва вивалилася, і в стіні утворилася діра – ось дивіться!

– Лиштва з секретом! – збуджено закричав Дік і зазирнув у діру. – Овва! А ви знали про цю діру, пані Сандерс?

– Звичайно, – відповідала старенька. – У будинку багато такої дивовижі. Коли я обережно полірую лиштву, намагаюсь зайве не тиснути, бо вона обов’язково зрушить з місця.

– А що там, позаду? – запитав Джуліан. Діра була завширшки з його голову, і коли він просунув її туди, то не побачив нічого, окрім темряви. Сама кам’яна стіна знаходилася дюймах у вісьмох від лиштви.

– Дайте свічку, потрібна свічка! – розхвилювалася Енн. – У вас часом немає ліхтарика, пані Сандерс?

– Ні, але є свічка, якщо хочете. Вона в кухні на поличці над каміном.

Енн стрімголов майнула в кухню. Джуліан засвітив свічку і просунув її в діру. Інші навалилися на нього ззаду, намагаючись зазирнути в отвір.

– Не штовхайтеся, – дратувався Джуліан. – Чекайте своєї черги, дурнята. Дайте спочатку мені подивитися.

Він добре роздивлявся, але не бачив нічого, окрім темряви і кам’яної стіни. Тоді передав свічку Діку, а потім і решта подивились. Пані Сандерс давно вже пішла до кухні. Для неї ця лиштва – не дивина.

– Вона сказала, що в будинку чимало такої дивовижі, – зауважила Енн. – А якої саме? Запитаймо її.

Вони повернули лиштву на місце і пішли поговорити з пані Сандерс.

– Пані Сандерс, – запитав Джуліан, – а які ще дива є на фермі Кирін?

– Нагорі стоїть шафа із задньою фальшстінкою, – відповіла старенька. – Та заспокойтесь. Запевняю вас, нічого особливого в цьому немає! А біля каміна випинається великий камінь, котрий, якщо його підняти, відчиняє схрон. Гадаю, у давнину людям потрібні були гарні сховки для усякої всячини.

Діти майнули до каменю, на який вона вказала. У нього було вставлено залізне кільце, яке дозволяло легко потягти його нагору. Під ним була виїмка, в якій помістилася б скринька. Зараз там було порожньо, але однаково це виглядало дуже захопливо.

– А де шафа? – запитав Джуліан.

– Мої старечі ноги надто втомилися, щоб зранку стрибати по сходах, – сказала фермерка. – Можете подивитися без мене. Сходами вгору, потім поверніть праворуч, а далі – увійдіть до других дверей, які побачите. Шафа – у далекому кутку кімнати. Відкрийте дверцята і намацайте внизу дучку в дерев’яній поверхні. Тоді натисніть дужче, і задня фальшстінка зсунеться.

Четверо дітей і Тімоті стрімголов побігли вгору сходами, походьма ласуючи печивом. І справді вражаючий ранок!

Вони знайшли шафу, відкрили дверцята, поставали усі четверо навкарачки і почали намацувати на нижній дошці заглибинку-дучку. Її знайшла Енн.

– Ось вона! – дівчинка почала чимдуж тиснути на дучку, але її пальчики не мали достатньо сили, щоб урухомити механізм, який відсовував стінку. На допомогу їй прийшов Джуліан.

Нарешті щось рипнуло, і діти побачили, як задня фальшстінка відсувається. За нею відкрився простір, в якому могла вміститися худорлява людина.

– Чудовий сховок, – зауважив Джуліан. – Тут можна сховатися, і ніхто про це не знатиме.

– Я туди залізу, а ви мене закрийте, – сказав Дік. – Буде цікаво!

Він проліз до сховку, а Джуліан повернув стінку на місце, і Дік заховався.

– Тіснувато тут! – крикнув Дік. – І страшенно темно! Випустіть вже мене!

Діти по черзі залізали до порожнини за шафою, і щоразу їх там зачиняли. Енн ця розвага не вельми сподобалася.

Потім вони повернулися до теплої кухні.

– Дивовижна у вас шафа, пані Сандерс, – сказав Джуліан. – Як би мені хотілося жити в такому будинку, в якому стільки таємниць!

– А можна ще раз прийти погратися в цій шафі? – запитала Джорджа.

– Ні, боюся, що не можна, панночко Джорджа, – відповіла пані Сандерс. – У цій кімнаті, де стоїть шафа, зокрема, житимуть два наші комірники.

– Шкода, – розчаровано сказав Джуліан. – А ви їм розкажете про відсувну задню стінку, пані Сандерс?