Інід Блайтон - Нові пригоди славетної п’ятірки

– Мамо, мені й справді треба робити уроки під час канікул? – запитала Джорджа. Їй про це ще нічого не казали, а так кортіло про все довідатися.

– Авжеж, Джорджо, – відповіла мама. – Батько бачив табель, і хоча оцінки не такі вже й погані, а ми на великі успіхи й не сподівались, усе-таки дещо тобі слід надолужити. Додаткові зайняття підуть тобі на користь.

Джорджа насупилася. Вона на це чекала, але все-таки це нудно.

– Тільки Енн ці уроки не потрібні, – сказала вона.

– Ні, я теж трохи повчуся, – пообіцяла Енн. – Можливо, я не на всіх уроках буду присутня, Джорджо, особливо якщо погода буде гарна, але іноді – буду, просто щоб скласти вам компанію.

– Дякую, – відповіла Джорджа. – Але не завдавай собі клопоту: зі мною буде Тіммі.

Мама Джорджі поставилася до цієї заяви із сумнівом.

– Побачимо, що скаже на це вихователь, – сказала вона.

А Джорджа на те:

– Мамо! Якщо він скаже, що Тім не може знаходитися зі мною в кімнаті, я рішуче відмовляюся від уроків під час канікул!

Мама весело розсміялася:

– Гаразд, гаразд! Знову перед нами наша затята, запальна Джорджа! Нуте, хлопці, мийте руки й зачешіться. Ви, схоже, зібрали всю кіптяву на залізниці.

Діти й Тімоті пішли нагору. Як весело знову бути вп’ятьох! Вони завжди вважали Тімоті рівноправним членом свого гурту. Собака скрізь ходив разом з ними і, здавалося, розумів усе, що вони кажуть.

– Цікаво, якого вихователя вибере дядько Квентін, – сказав Дік, вичищаючи бруд з-під нігтів. – Хоч би він винайняв відповідного чоловіка – веселого, жартівливого, який би розумів, що уроки під час канікул – нудота, і старався б поза уроками давати нам волю. Мабуть, доведеться працювати щоранку.

– Покваптеся! Я хочу чаю, – сказав Джуліан. – Діку, ходімо вниз. Незабаром дізнаємося все про вихователя.

Усі спустилися вниз і посідали за стіл. Куховарка Джоана напекла купу чудових булочок і величезний торт. Коли діти попоїли, від смаколиків мало що лишилося.

Дядько Квентін повернувся в той самий момент, коли вони закінчували їсти. Він, схоже, був задоволений собою. Привітавшись з дітьми, він розпитав, як закінчився семестр.

– Дядьку Квентіне, ви винайняли репетитора? – спитала Енн, побачивши, що всім кортить дізнатися саме це.

– О, авжеж, – відповів їй дядько. Він сів до столу, і тітка Фенні налила йому чай. – Я поговорив з трьома кандидатами і вже майже домовився з останнім із них, коли до кімнати увійшов ще один молодий чоловік, який дуже поспішав. Він сказав, що доперва побачив оголошення, і сподівається, що ще не запізнився.

– І ви вибрали його? – запитав Дік.

– Так, – відповів дядько. – Він здався мені розсудливою людиною. Він знає навіть про мене і про мою роботу! І в нього відмінні рекомендації.

– Гадаю, дітям усі ці подробиці не потрібні, – пробурчала тітка Фенні. – Тож ти запросив його до нас?

– Авжеж, – сказав дядько Квентін. – Він трохи старший за інших – ті були зовсім молоді, а цей справляє враження людини відповідальної і тямущої. Я упевнений, Фенні, він тобі сподобається. Він чудово нам підійде. Гадаю, я теж із задоволенням буду іноді вечорами з ним розмовляти.

У дітей майнула думка, що особа вихователя вселяє тривогу. Дядько Квентін усміхнувся, побачивши спохмурнілі дитячі обличчя.

– Вам сподобається пан Роланд, – сказав він. – Він уміє поводитися з молоддю і знає, що йому потрібно бути дуже твердим і простежити за тим, щоб до кінця канікул ви знали трохи більше, ніж на початку.

Ці слова стривожили дітей іще більше. Усі четверо щиро бажали, щоб вибір учителя взяла на себе тітка Фенні, а не дядько Квентін.

– І коли він приїде? – запитала Джорджа.

– Завтра, – відповів батько. – Можете усі разом зустріти його на станції. Йому це буде приємно.

– Ми збиралися поїхати автобусом на закупи до Різдва, – наполягав Джуліан, помітивши розчарування на обличчі Енн.

– О ні, вам конче слід поїхати й зустріти пана Роланда, – сказав дядько Квентін. – Я йому пообіцяв. І ще ось що, запам’ятайте всі четверо: поводьтеся з ним без витребеньок! Маєте робити все, що вам звелять, і вчитися треба старанно, бо ваш батько платить грубі гроші за його уроки. Я плачу третину суми, тому що хочу, щоб він і Джорджу підучив. Тож, Джорджо, ти маєш докласти всіх зусиль.

– Я спробую, – сказала Джорджа. – Якщо він симпатичний, я старатимуся щосили.

– Ти старатимешся незалежно від того, чи тобі симпатичний він, чи ні, – сказав батько, спохмурнівши. – Його потяг прибуває о 10.30. Не спізнюйтесь.