Ю Несбьо - Спаситель

– Доброго вечора, друже, – привітався Столе Еуне. – Певно, це твій улюблений куточок відпочинку?

– Це не куточок, – без краплини зневаги відповів Харрі, – це закапелок. Кутки ззовні. Їх обходять, а не сидять у них.

– А як щодо «кутнього столика»?

– Це не столик у кутку. Це столик з кутами. Як кутня канапа.

Еуне задоволено посміхнувся. Він полюбляв такі розмови. Офіціантка, підійшовши, підозріливо поглянула на нього, коли він замовляв чай.

– Отже, стояти в кутку теж не можна? – мовив він, поправляючи метелик у чорно-червоний горошок.

Харрі посміхнувся:

– Чи ти намагаєшся мені щось сказати, пане психолог?

– Утім, ти ж телефонував мені, щоб я тобі дещо розповів.

– Яка твоя ціна за годину, щоб розповісти людям, щоб їм було соромно за себе?

– Слухай-но, Харрі, через пияцтво ти стаєш не лише дратівливим, але й дратуєш інших. Я приїхав не тому, щоб позбавляти тебе самоповаги, впевненості у собі чи пива. Але твій клопіт у тому, що все це – у цій склянці.

– Ти, як завжди, маєш рацію, – відповів Харрі, здійнявши кухоль. – Тому треба хутко його допити.

Еуне підвівся:

– Якщо ти бажаєш погомоніти про своє пияцтво, можемо обговорити це, як зазвичай, у моєму офісі. Консультація добігла кінця, за чай платитимеш ти.

– Стривай, – мовив Харрі. – Отак. – Обернувшись, він поставив недопитий кухоль з пивом на порожній сусідній столик. – Це мій фокус. Я виходжу із запою півлітровим кухлем пива, котрий випиваю за годину. Один маленький ковточок що дві хвилини. Ніби снодійне. Потому повертаюся додому й з наступного дня тверезий як скельце. Я хотів побалакати з тобою про напад на Халворсена.

Еуне знову неквапливо сів.

– Моторошна історія. Мені переказали подробиці.

– Й що ти бачиш?

– Лише проблиски, Харрі. Заледве, насилу. – Еуне жваво кивнув офіціантці, котра принесла чай. – Утім, як ти знаєш, хоч я бачу проблисками, та все-таки набагато краще за моїх колег-ледарів. А я зауважую певну подібність між цією подією та убивством Рагнхільд Гільструп.

– Кажи.

– Глибока, непідробна лють, що вихлюпнулася назовні. Насилля, зумовлене сексуальною фрустрацією. Вибухи люті, типові для особи у пограничному стані.

– Так, але, як видається, ця особа здатна контролювати свою лють. Позаяк намагалася не лишити слідів на місцях злочину.

– Слушно. Можливо, маємо справу зі злочинцем, який чинить наругу, керований люттю, – чи з особою, котра «вдається до насилля», як наполягають їх називати пані-психологи, – котра загалом у житті має достатньо урівноважений вигляд, просто-таки дбайливий. Нещодавно в «American journal of Psychology» надрукували статтю про таких людей, тих, що схильні до так званої slumbering rage. [55]Я називаю їх доктор Джекіл та містер Гайд. Й коли просинається містер Гайд… – Еуне, погрозливо помахавши вказівним пальцем, відсьорбнув чаю: -…все, Страшний суд й Армагеддон заразом. Якщо лють вихлюпується з них, вони її вже неспроможні приборкати.

– Не надто добра якість для професійного кілера.

– Безперечно. Ти до чого ведеш?

– Під час убивства Рагнхільд Гільструп і нападу на Халворсена Станкич порушує свій стиль. У цьому випадку є якась… нетипова несамовитість. Не схоже на убивство Роберта Карлсена та решту випадків, про які повідомляв Європол.

– Лютий і психічно неврівноважений найманий убивця? Та-ак. Утім, трапляються ж психічно неврівноважені пілоти та оператори на АЕС. Не кожен працює там, де слід би, розумієш?

– Ось за це й вип’ємо!

– Загалом, я не мав на думці тебе. Чи ти знаєш, що маєш певні нарцисові якості, інспекторе?

Харрі посміхнувся.

– Бажаєш повідати мені, чому соромишся себе? – спитав Еуне. – Гадаєш, що Халворсен постраждав через тебе, га?

Харрі відкашлявся.

– Так чи інак, саме я наказав йому охороняти Карлсена. Й саме я мав навчити його, де за таких випадків слід зберігати зброю.

Еуне кивнув:

– Отже, ти в усьому винен. Як завжди.

Харрі роззирнувся, обвівши поглядом ресторан. Лампи почали блимати, й нечисленні відвідувачі, покірно допивши пиво, одягали шарфи та шапки. Харрі поклав на стіл сотню й ногою висунув з-під столу сумку.

– Побачимося наступного разу, Столе. Відколи повернувся із Загреба, я не був удома, мені потрібно трохи подрімати.

Харрі пішов слідом за Еуне до дверей, але все-таки не втримався, щоб не глянути на недопитий кухоль на столі за спиною.

Збираючись відімкнути двері помешкання, Харрі зауважив розтрощене скло й голосно вилаявся. Вдруге зламують за рік. Він зауважив, що той, хто вдерся, заклеїв пройму, щоб не привертати уваги сусідів. Однак не поцупив ані стереосистему, ані телевізор. Певна річ, моделі ж бо не цьогорічні. Й навіть не торішні. А інших цінних речей, які легко було б спродати з рук, у квартирі не виявилось.