Ю Несбьо - Сніговик

Коли прийшли результати, Матіас, сидячи за столом, перечитав їх тричі й відчув, як у душі знову здіймається знайоме чорне, потворне й захоплююче відчуття. Результати були негативні. І в медичному розумінні, бо Бехтерев виявився ні до чого, і в розумінні благополуччя сім’ї, адже пан Осен також виявився ні при чому: він не був біологічним батьком дівчинки. Матіас був упевнений, що він про це не здогадується, а Лайла Осен не тільки здогадується – знає напевне: її обличчя трохи смикнулося, коли він попросив усіх трьох здати кров. Чи зустрічається вона так само з тим, іншим? Який він із себе? Може, він живе в будинку з газоном біля ґанку? Які таємні вади приховує його одяг? І як і коли його дочка дізнається, що її все життя водила за ніс ця брехлива сука?

Матіас поглянув униз і зрозумів, що він зачепив ненароком склянку з водою. Велика мокра пляма розповзлася по штанях, і він відчув, як холод підіймається від живота все вище, до самої голови.

Він зателефонував Лайлі Осен і повідомив їй про результат. Медичний. Вона, не приховуючи полегшення, подякувала йому і повісила слухавку. Матіас довго дивився на телефон. Боже, як він її ненавидів! Усю ніч він пролежав без сну на вузькому ліжку у кімнатці, яку винаймав з часів отримання диплома. Матіас спробував сісти за книгу, але букви скакали перед очима. Спробував мастурбувати: зазвичай це так вимотувало фізично, що він миттєво засинав, але тієї ночі так і не зміг зосередитися. Він загнав голку глибоко у великий палець ноги, що побілів, з метою переконатися, що ще може відчувати хоч щось. Врешті-решт він згорнувся калачиком під ковдрою і плакав, поки світанок не перефарбував ніч у сірий ранок.

Матіас приймав людей із звичними скаргами з боку неврології. Одним із його пацієнтів був поліцейський з Бергенського управління. Після обстеження цей середнього віку здоровань стояв і вже одягався. Запах немитого тіла та перегару був просто нестерпний.

– Ну? – гаркнув він на Матіаса, наче той був одним із його підлеглих.

– Початкова стадія невропатії, – відповів Матіас. – Нервові закінчення стоп не в порядку, тому знижена чутливість.

– Отже, ось чому я став дибати, як останній алкаш?

– А може, ви алкаш, Рафто?

Поліцейський перестав возитися з ґудзиками на сорочці, і краска стала підійматися по шиї, як ртуть у термометрі.

– Ти що таке верзеш, молокососе?

– Зловживання алкоголем є основною причиною виникнення поліневропатії. Якщо продовжуватимете у такому ж дусі – ризикуєте заробити серйозні ушкодження головного мозку. Ви чули, хто такий Корсаков, Рафто? Ні? Сподіватимемося, що ніколи не дізнаєтеся. Адже тепер його ім’я згадують здебільшого у зв’язку з украй болісним синдромом, який назвали на його честь. Я не знаю, що ви відповідаєте собі, коли дивитеся у дзеркало та запитуєте, чи не алкоголік ви. Але точно знаю, що наступного разу ви поставите інше запитання: коли я хочу померти – зараз чи трохи пізніше?

Герт Рафто не відводив очей від шмаркача в білому халаті. Потім голосно вилаявся і вийшов, гримнувши дверима.

За чотири тижні він зателефонував Матіасу й попрохав, щоб той приїхав його оглянути.

– Приходьте до клініки завтра вранці, – відповів Матіас.

– Я не можу. Справа термінова.

– Зателефонуйте до «швидкої».

– Послухай, Лунн-Хельгесене. Я три дні провалявся в ліжку, не в змозі поворухнутися. Ти єдиний, хто сказав мені в очі, що я алкаш. Так, я алкаш. Але я не хочу помирати. Не зараз.

Квартира Герта Рафто смерділа сміттям, порожніми пивними пляшками та ним самим, але не рештками їжі: їжі вдома не було ніякої.

– Це розчин вітаміну бе-прім, – сказав Матіас, тримаючи шприц на просвіт. – Він поставить вас на ноги.

– Дякую, – відповів Герт Рафто.

За п’ять хвилин він заснув.

Матіас пройшовся квартирою. На столі стояла фотографія Рафто, який обіймав за плечі чорняву дівчинку. Над столом на стіні висіли знімки, мабуть, фотографії з місць убивств. Багато фотографій. Матіас зняв два знімки, сів і роздивився всі деталі. Боже, які партачі ці вбивці! Тіла з колотими та різаними ранами виглядали відверто неестетично. Він відчинив шафу у пошуках інших фотографій, знайшов рапорти, звіти, записи, якісь докази: дамські годинники, каблучки, брошки. І газетні вирізки. Він їх прочитав. Скрізь зустрічалося ім’я Герта Рафто, часто з цитатами з прес-конференцій, на яких він розповідав, які злочинці тупі та як він їх розкусив. Адже це він, звісно, розплутав ці злочини. Усі до єдиного.