Ю Несбьо - Привид

Не знав той татуювальник і того, що пістолет на малюнку, «Макаров», яким була озброєна російська поліція, означав, що він убив поліцейського.

Він не знав нічого, і це було добре, всім буде краще від того, що цей майстер і далі займатиметься метеликами, китайськими символами та барвистими драконами, зображаючи їх на вгодованих тілах норвежців, які гадали, що ці шаблонні татуювання і справді щось означають.

— Ну, тоді почнемо? — спитав татуювальник.

Сергій завагався. Майстер мав рацію, він дійсно поспішав. Але навіщо поспішати? Чому він не може дочекатися, коли полісмен уже буде мертвий? А тому, що коли його спіймають після вбивства і запроторять до норвезької тюрми, де, на відміну від російських, татуювальників немає, він уже не зможе отримати оце бісове татуювання, яке було йому так потрібне.

Але була ще одна відповідь на це запитання:

Може, він робив собі татуювання ще до вбивства тому, що в глибині душі боявся? Так боявся, що не був упевнений, що впорається із завданням? Може, він потребував цього татуювання саме зараз, щоби спалити за собою всі мости, усунути будь-яку можливість відступу, щоби він був змушений те вбивство вчинити? Жоден сибірський урка не зможе жити з брехнею, закарбованою у шкіру, — це ясно як Божий день. А він же радів, що йому випало виконати це завдання, щиро радів, тож звідки у нього оці несвоєчасні тривожні думки?

Він знав звідки.

Продавець наркоти. Хлопець в арсенальській футболці.

Він почав приходити до нього в снах.

— Так, починаймо, — сказав Сергій.

— Лікар запевняє, що Олег знову буде на ногах через кілька днів, — сказала Ракель. Тримаючи в руці чашку з кавою, вона прихилилася до холодильника.

— Тоді хлопця доведеться перевезти туди, де його ніхто, абсолютно ніхто, не зможе дістати, — сказав Харрі.

Він стояв біля кухонного вікна й дивився на місто, де авто під час вечірнього часу пік повзли, наче світлячки, головними магістралями.

— Поліція повинна мати такі місця для захисту свідків, — сказала Ракель.

Вона не впала в істерику. І зі смиренним спокоєм сприйняла повідомлення про те, що на Олега напали з ножем. Наче в глибині душі вона цього чекала. Водночас Харрі бачив на її обличчі обурення і гнів. І готовність до боротьби.

— Він має залишатися в тюрмі, але я поговорю з прокурором, щоби Олега перевели, — сказав Ганс Крістіан Сімонсен. Він прибув невдовзі після того, як Ракель зателефонувала йому, і сидів тепер на кухні за столом, а його сорочка змокріла під пахвами від поту.

— Сумніваюся, що вам вдасться обійти офіційні канали, — сказав Харрі.

— Що ви маєте на увазі? — поцікавився повірений.

— А те, що двері до камери були відімкнені, і це означає, що, принаймні, один з тюремних охоронців чи начальства був до цього причетний. Оскільки ж ми не знаємо, хто це такий, то нам слід виходити з того, що це міг бути хто завгодно.

— А ви не перебільшуєте? Може, це просто параноїчний страх?

— Параноїчний страх часто рятує життя, — відказав Харрі. — Ви зможете домовитися про переведення, Сімонсене?

— Спробую. А як щодо безпечності місця, де він перебуває зараз?

— Зараз Олег у шпиталі Уллевол, і я потурбувався, щоби його охороняли два полісмени, яким можна довіряти. І ще одне: той, хто напав на Олега, також перебуває в госпіталі, але опісля його права будуть обмежені.

— Заборона на листування та відвідини?

— Авжеж. Ви зможете роздобути інформацію про те, що скаже той нападник у своїй заяві поліції та своєму адвокату?

— Це зробити буде важче, — сказав Сімонсен, чухаючи потилицю.

— Скоріш за все, вони з нього й слова не витягнуть, але все одно спробуйте, добре? — попросив Харрі, застібаючи своє пальто.

— Ти куди? — спитала Ракель, беручи його за руку.

— До інформатора, — відповів Харрі.

Була восьма вечора, і дорожній рух у столиці країни з найкоротшим робочим днем у світі вже давно ущух. Хлопець, що стояв на сходах на початку вулиці Тольбугата, мав на собі футболку з номером 23 — Аршавін. Капюшон своєї куртки він накинув на голову, а взутий він був у білі кросівки, явно для нього завеликі. Джинси були напрасовані і такі жорсткі, що, здавалося, могли стояти й самі по собі. Повний гангстерський прикид, все у відповідності з найновішим відеокліпом Ріка Росса, і Харрі припустив, що коли оті джинси зняти, то під ними виявляться звичайні боксерські труси, на ногах не буде видно шрамів ані від куль, ані від ножів, але буде хоча б одне татуювання, що вихваляє насильство.