Ю Несбьо - Таргани

— Тут не дуже затишно, Харрі? — Тоньє маленькими ковточками пила чай, лукаво поглядаючи на інспектора.

— Намагаюся зрозуміти, навіщо я всміхаюся американцям в одязі для гольфа.

Вона співочо розсміялася:

— Трохи цивілізації не завадить.

— Коли це картаті штанці стали цивілізованим убранням?

— Коли їх надягли цивілізовані люди.

Харрі відзначив про себе, що місто Фредрікстад мало вплинуло на цю юну даму. І згадав Санпхета, старого тайця, котрий переодягнувся у випрасувану сорочку й штани, коли до нього завітали гості, й залишився сидіти на сонці, щоб не бентежити відвідувачів виглядом свого вбогого житла. Це набагато цивілізованіше, ніж те, як поводяться іноземці в Бангкоку.

Харрі запитав, що відомо Тоньє про педофілів.

— Нічого особливого, крім того, що вони юрбою сунуть до Таїланду. Як ти вже знаєш, торік у Паттайї одного норвежця заскочили просто на місці злочину, зі спущеними штанами. А норвезькі газети надрукували чарівне групове фото трьох хлопчиків, які повідомили про нього поліцію. Обличчя педофіла на знімку було затерте, але не обличчя хлопчиків. В англомовному виданні «Паттайя Мейл» зробили навпаки. Крім того, на початку статті згадали його повне ім’я, а потім називали його просто «норвежець». — Тоньє похитала головою.

— Місцеві жителі, які раніше і не чули про Норвегію, раптом довідалися, що столиця цієї країни — Осло, тому що норвезька влада зажадала відправити педофіла в Осло на літаку. Усі тут морочили собі голову, чого це ми так хочемо повернути його додому. У Таїланді його в кожному разі сховали б за ґрати.

— Але якщо тут педофілів чекає суворе покарання, чому ж їх так багато в цій країні?

— Влада дійсно прагне до того, щоб Таїланд покінчив із репутацією ельдорадо для педофілів, адже вона відлякує інших туристів, що приїжджають не за послугами. Але в самій поліції цим розслідуванням великого значення не надають, тому що виникає купа проблем із арештом іноземців. Педофіли приїжджають здебільшого з багатих країн Європи, з Японії й США, і коли раптом щось трапляється, то відразу запускається вся машина: починаються вимоги про видачу, персонал відповідного посольства, залучений до процесу, звинувачують у корупції тощо.

— Виходить, за твоїми словами, що влада працює неузгоджено?

Тоньє раптом просяяла усмішкою, котра, як зрозумів Харрі, призначалася зовсім не для нього, а одному з «усіх», хто пройшов у нього за спиною.

— І так, і ні, — відповіла нарешті вона. — Хтось, навпаки, співпрацює. Наприклад, влада Швеції й Данії домовилася з Таїландом про те, що поліцейські цих країн будуть працювати в Бангкоку й займатися розслідуванням справ, якщо в них замішані шведські або данські педофіли. Крім того, були внесені зміни до законодавства, які дозволяють тепер притягати до відповідальності данських і шведських громадян на батьківщині, якщо вони займалися педофілією у Таїланді.

— А що ж Норвегія?

Тоньє лише знизала плечима:

— У нас немає договору з Таїландом. Я знаю, норвезька поліція виступає за підписання такого документа, але думаю, що норвезька влада просто не уявляє собі масштабів того, що діється в Паттайї й Бангкоку. Ти бачив дітей, які продають жуйку?

Харрі кивнув. Цих дітлахів чимало поблизу стрип-барів у Патпонгу.

— Це так званий таємний знак. Жувальна гумка означає пропозицію секс-послуги.

Харрі з жахом пригадав, як купив блок жуйки «Рігліз» в одного босоногого чорноокого хлопчика і яким той виглядав переляканим, але Харрі вирішив тоді, що це тому, що навколо людський натовп і гомін.

— Чи не могла б ти розповісти мені про Івара Льокена і його захоплення фотографією? Ти бачила його знімки?

— Ні, але я бачила його апарат, виглядає досить переконливо.

Щоки її спалахнули, коли вона зрозуміла, чому Харрі стримав усмішку.

— А що з його поїздками по Індокитаю? Ти впевнена, що він був саме там?

— Але навіщо йому брехати про це?

— Є ідеї?

Вона обхопила себе руками, ніби їй раптом стало холодно.

— Та немає. Як тобі чай?

— Я хочу попросити тебе про одну послугу, Тоньє.

— Яку?

— Запрошення на вечерю.

Вона здивовано звела на нього очі.

— Якщо в тебе знайдеться час, — додав він.

Тоньє Віг трохи почекала, перш ніж прибрати належного виразу обличчя, але зрештою знову лукаво усміхнулася:

— Для тебе, Харрі, час завжди знайдеться. Коли побажаєш.

— Чудово. — Харрі втяг повітря крізь зуби. — Тоді запроси Івара Льокена на вечерю сьогодні, між сьомою й десятою вечора.