Ю Несбьо - Таргани

І Рангсан указав на сіру тінь по краю знімка.

— Оскільки знімки не схожі на професійні, то можна говорити про появу нової ніші на порноринку, а саме про попит на підглядання.

— Що?

— У США торговці порнографією заробляють великі гроші, продаючи так звані приватні любительські відеозаписи, зроблені насправді акторами й операторами, які уникають усіляких професійних штучок, навмисно спрощують зйомку й відмовляються від послуг відомих фотомоделей. Виявляється, люди з більшою охотою платять гроші за те, що, як вони думають, знято в справжніх спальнях звичайних людей. Те саме стосується знімків і відеозаписів, зроблених нібито тайкома з вікон будинку навпроти, без відома й згоди учасників дійства. Подібна продукція саме й призначена для любителів підглядати, адже їх збуджує саме споглядання інших людей, котрі навіть не здогадуються про те, що вони під спостереженням.

— Або ж, — сказав Харрі, — ці фотографії могли бути призначені не для продажу, а для шантажу.

Рангсан похитав головою.

— Ми думали про це, але тоді можна було б ідентифікувати особистість чоловіка на фото. На типових порнознімках для продажу саме обличчя ґвалтівника приховане, що ми тут і бачимо.

Він указав на три фотографії. На них можна було розрізнити зад і низ спини чоловіка. Крім червоної футболки з нижньою частиною двійки й нуля, ніякого одягу на чоловікові видно не було.

— І все-таки знімки могли використати для шантажу, — знову заявив Харрі, — просто фотографові не вдалося зняти обличчя. Або ж він показав своїй жертві тільки ті знімки, де того не можна ідентифікувати.

— Стривай-но! — махнула рукою Ліз. — Що ти кажеш, Харрі? Чоловік на фото — Мольнес?

— Це лише версія. Його могли шантажувати, але він не зумів зібрати грошей через те, що вже був винен.

— Ну то й що? — запитав Рангсан. — Все одно у шантажиста не було мотиву вбивати Мольнеса.

— Можливо, посол погрожував йому поліцією.

— Піти в поліцію й заявити на шантажиста, щоб самому бути арештованим за педофілію? — підвів очі Рангсан.

Сунтгорн і Нхо ледь утрималися від сміху.

Харрі розвів руками.

— Але ж я сказав, що це тільки версія, ви її відкинули — гаразд. Інша версія полягає в тому, що Мольнес сам шантажист…

— …а Брекке — ґвалтівник, — закінчила Ліз і, підперши голову рукою, задумливо втупилася в простір. — Припустімо, Мольнес мав потребу в грошах, а в Брекке з’являється мотив для вбивства. Але це нам було відомо й раніше, так що нічого нового ми не отримуємо. Що скажеш, Рангсан, можемо ми відкинути, що на цих знімках саме Брекке?

Той похитав головою.

— Знімки настільки розпливчасті, що ми нічого не можемо відкинути, навіть якщо в Брекке є особливі прикмети.

— Хто готовий добровільно піти й оглянути зад Брекке? — запитала Ліз, викликавши загальний регіт.

Тут обережно кашлянув Сунтгорн.

— Якщо Брекке вбив Мольнеса через знімки, то чому ж він залишив їх на місці злочину?

Запала мовчанка.

— Цікаво, це тільки в мене відчуття, що ми тут сидимо і займаємося дурницею? — запитала нарешті Ліз.

Дзижчав кондиціонер, і Харрі подумав, що день буде не тільки спекотним, але й довгим.

Харрі зупинився у дверях тераси, що вела в посольський сад.

— Харрі? — Руна протерла очі, виходячи з басейну.

— Привіт, — сказав він. — Твоя мати спить.

Вона знизала плечима.

— Ми заарештували Єнса Брекке.

Він чекав, що вона зараз що-небудь скаже, запитає чому, але дівчина не вимовила ні слова. Харрі зітхнув.

— Мені зовсім не хотілося засмучувати тебе, Руно. Але я займаюся цією справою, і ти теж не можеш залишатися осторонь, тому я вирішив, що ми могли б трошки допомогти одне одному.

— Звичайно, — сказала вона.

Харрі безуспішно намагався розгадати її інтонацію. І нарешті зважився поговорити прямо.

— Я маю довідатися про нього більше: що це за людина, чи той він, за кого себе видає, і так далі. Мені треба почати хоча б із його ставлення до твоєї матері. Мені здається, у них все-таки велика різниця у віці…

— Ти думаєш, він її використав?

— Щось у цьому роді.

— А може, це моя мати використала його?

Харрі сів на стілець під деревом, але вона продовжувала стояти.

— Мати не хотіла, щоб я була присутня при їхніх зустрічах, так що я майже незнайома з ним.

— Але ти знаєш його краще, ніж я.

— Невже? Гм. Він справляє враження веселої людини, але, може, це тільки здається. У всякому разі, він намагався налагодити зі мною стосунки, наприклад, вирішив водити мене на тайський бокс. Очевидно, думав, що я цікавлюся спортом, раз люблю стрибати із трампліна. Чи використав він її? Не знаю. Шкода, що не можу тобі допомогти, але мені невідомо, що криється в душі в чоловіків цього віку, адже ви не показуєте своїх почуттів…