Ю Несбьо - Таргани

— Думаю, що так.

— Чорт! Якби йшлося тільки про гроші. У них я ще абияк розбираюся. Але всі ці… — Він замовк, підбираючи слово.

— Почуття? — підказав Харрі.

— Саме так. Лайно, — безрадісно розсміявся він. — Не важливо. Я обіцяв собі, що я хоча б раз у житті зроблю щось не для себе, а для інших. І я хочу, щоб ти був на нашому весіллі й дав мені по шиї, якщо помітиш, що я збираюся злиняти. Хільді потрібно переключитися, ми вже призначили дату. Четверте квітня. Великдень у Бангкоку, як тобі? Хільде трохи заспокоїлася, вже майже кинула пити. Надішлю тобі авіаквиток поштою, Харрі. Пам’ятай, я розраховую на тебе, і тобі цього не уникнути.

— Якщо я кращий кандидат у свідки на весіллі, то навіть не смію запитати про те, як у тебе з колом спілкування, Єнсе.

— Усі, кого я знаю, — це скороминущі знайомства. Подібні історії не розповідають на весіллях, чи не так?

Харрі засміявся:

— Добре, тільки дай мені кілька днів подумати. Але я подзвонив тобі, щоб попросити про одну послугу. Я намагаюся знайти декого із власників «Пхуріделла», а саме фірму з назвою «Еллем Лімітед», однак у реєстрі компаній знайшов тільки адресу абонентської скриньки в Бангкоку й підтвердження сплати статутного капіталу.

— Це, мабуть, зовсім новий власник, я не чув такої назви. Звичайно, я подзвоню, куди треба, й дізнаюся. Я тобі передзвоню.

— Ні, Єнсе. Це строго конфіденційно. Про це знають тільки Ліз, Льокен і я, так що ти не повинен казати про це нікому іншому. У поліції теж про це не знають. Ми втрьох зустрінемося сьогодні ввечері в затишному місці, і буде здорово, якщо ти до цього часу що-небудь дізнаєшся. Я подзвоню тобі звідти, домовилися?

— Гаразд. Звучить дуже серйозно, а я гадав, справу закрито!

— Вона буде закрита сьогодні ввечері.

Оглушливо ревів компресор, вгризаючись у камінь.

— Це ви Джордж Волтерс?! — прокричав Харрі у вухо людині в жовтому захисному шоломі, на яку йому вказали люди в робочих комбінезонах.

Той повернувся до Харрі:

— А хто ви?

Вони стояли на висоті десяти метрів над шосе, по якому повільно рухалися машини. Знову пообідні затори на дорогах.

— Інспектор Холе. Норвезька поліція.

Волтерс згорнув креслення й віддав його одному з людей, що стояли поруч.

— Авжеж! Кліпра?

Він подав знак зупинити буріння, ревіння стихло, і тиша, немов фільтр, лягла на барабанні перетинки.

— Компресорний бур «Ваккер», — сказав Харрі. — Модель «LHV-5».

— Ви в цьому розбираєтеся?

— Я два роки працював улітку на будівництві. Ледь нирки із себе не витрусив цим буром.

Волтерс кивнув. У нього були вицвілі на сонці брови й втомлений вигляд. Зморшки глибоко прорізали обличчя, видаючи середній вік.

Харрі махнув рукою у бік надземки, що пролягала, ніби давньоримський акведук, над кам’яною пустелею будинків і хмарочосів.

— Це і є BERTS, порятунок Бангкока?

— Так, — відповів Волтерс, дивлячись туди, куди показував Харрі. — Ви зараз на ній і стоїте.

Нотки захоплення, що чулися в його голосі, плюс той факт, що сам Волтерс перебував тут, замість того щоб сидіти в кабінеті, свідчили, що начальник «Пхуріделла» віддає перевагу інженерному мистецтву перед веденням бухгалтерських справ. Набагато цікавіше спостерігати, як проект здобуває відчутні форми, ніж займатися доларовим рахунком фірми.

— Мимоволі на думку спадає Китайська стіна, — зазначив Харрі.

— Але тут люди будуть пов’язані одне з одним, а не відгороджені від світу.

— Я прийшов розпитати вас про Кліпру й про цей проект. І про «Пхуріделл».

— Трагічно, — відгукнувся Волтерс, не уточнюючи, яке саме з питань Харрі він уважав трагедією.

— Ви були знайомі із Кліпрою, пане Волтерс?

— Не те щоб добре знайомий. Ми спілкувалися на засіданнях правління, він дзвонив кілька разів, — відповів Волтерс, надягаючи сонцезахисні окуляри. — І це все.

— Дзвонив кілька разів? Адже «Пхуріделл» досить велика компанія?

— Більше восьмисот співробітників.

— І ви лише кілька разів розмовляли із власником компанії, якою ви керуєте?

— Ласкаво просимо в світ бізнесу, — проговорив Волтерс, дивлячись на дорогу й місто, немов ніщо інше його не стосувалося.

— Він вкладав великі гроші в «Пхуріделл». Ви вважаєте, його не цікавили справи компанії?

— У нього не було ніяких нарікань на роботу компанії.

— А вам відома така фірма — «Еллем Лімітед»?

— Я бачив її в списку акціонерів. Але останнім часом нам треба було думати про інші речі.

— Наприклад, як вирішити проблему з доларовим боргом?