Жан-Крістоф Ґранже - Останнє полювання

Здесь есть возможность читать онлайн «Жан-Крістоф Ґранже - Останнє полювання» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2020, ISBN: 2020, Издательство: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Жанр: Детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Останнє полювання: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Останнє полювання»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Через кілька років після справи, яка зламала його фізично й душевно, легендарний детектив П’єр Ньєман нарешті знову в ділі. Зі своєю ученицею й напарницею Іваною він вирушає до Німеччини, у Чорнолісся, де починає нове розслідування: про вбивство спадкоємця багатого аристократичного роду. Чоловіка було не просто вбито, а зарізано, неначе кабана, на якого він так любив полювати у своїх володіннях. Ньєманові не звикати до кривавих злочинів, але він іще не знає, що під час розслідування доведеться зустрітися з найбільшим страхом усього свого життя. І зазирнути в його чорні, мов ліс, очі…

Останнє полювання — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Останнє полювання», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Ньєман також ступив кілька кроків уперед.

— Ці легенди, як ви кажете, надихають убивцю чи убивць. Але я з вами згоден, у нього чи них є об’єктивний мотив.

— Який мотив?

— Ґаєрсберґи давно страждають на проблеми з фертильністю. У кожному поколінні вони всиновлюють дітей, а інші люди, Чорні мисливці, відповідають за те, аби прибрати їх, перш ніж вони народять нащадків.

— Забирайтеся геть із мого дому і повертайтесь, коли матимете серйозніші новини.

Ньєман, навпаки, наблизився.

— Хочете конкретики? Ми щойно знайшли Філіппа Шюллера в його лабораторії. Убитого. Він дізнався про різницю між вашими каріотипами і хотів повідомити мене.

— Шюллер? — ледь чутно повторила вона.

На її обличчі раптом з’явився розгублений, майже нестямний вираз.

— Тепер я хочу дізнатися всю правду. Час збігає…

Лаура позадкувала, упершись спиною у вікно. Позаду неї, здавалося, захвилювався ліс, дерева ніби звивалися, намагаючись вирватися зі своєї земляної оселі.

— Я нічого не знаю, — видихнула вона.

Ньєман ступив іще крок. Він підсвідомо готувався відчути запах її парфумів, як солдат щомиті очікує наступити на міну.

Але він нічого не відчув, або принаймні вловив щось дуже інтимне, запах її шкіри, змоченої слізьми. Таке саме потаємне, таке саме ганебне почуття, як ридання в подушку.

— Хто міг бути в курсі цієї історії? Хто знав, що Юрґен прийомний?

Лаура скочила до нього, волаючи:

— КАЖУ Ж ВАМ, Я НІЧОГО НЕ ЗНАЮ!

Здивований такою шаленою реакцією, Ньєман позадкував, але графиня вчепилася в нього. Він опинився своєю чергою притиснутим спиною до скла, а графиня — у його обіймах.

Поки він ламав голову над тим, щоб підшукати слів розради — його фліківська агресивність кудись ділася, — вона випросталася й відступила, щоб краще його роздивитись.

Ньєман виріс на вестернах Серджіо Леоне, але, попри насильство в його житті (він убив вісьмох злочинців), ніколи не переживав відчуття дуелі, ці секунди напруженого очікування між життям і смертю.

Стоячи перед Лаурою, він зрозумів, що нарешті відчув це запаморочення.

Хто вистрілить першим?

Йому відповіли Лаурині вуста, теплі та м’які.

У вестерні він би вже впав замертво.

54

У нього завжди був особливий погляд на фізичне кохання. Хоча статевий акт — це за визначенням номер для двох, йому завжди здавалося, ніби в його ліжку хтось зайвий. Людина, на яку слід було звертати увагу і яка псувала йому власне задоволення. Не те щоб він хотів забути про партнерку. Навпаки: він забагато про неї думав. Він не ділився, а стирався. Кожну ніч кохання псувало прагнення зробити все добре. Чи достатньо тверда в нього ерекція? Чи там він цілує? Чи правильні пестощі обирає? Він почувався так, ніби його змушують слідувати переліку обов’язків, зі змістом якого він навіть не ознайомлений.

Він не знав, звідки взялася ця поведінка сексуального раба, адже йому здебільшого було начхати на ту, з ким він ділив ліжко, і він не відчував жодних гордощів за оргазм партнерки (він завжди вважав жінок майстерними симулянтками).

Причина полягала радше в його характері трудяги. Та сама історія була і з його «вольво». Він сідав за кермо, старанно вів машину і не звертав уваги на краєвид. Занадто зосереджений, бідолаха. Ось чому він був не найкращим коханцем. Надто сухий, надто скутий, надто старанний. Жінки з їхнім гострим чуттям уловлювали, що цей занадто мужній здоровань — холодний кайфолом, з яким не повеселишся. Все одно, що йти на вечерю з чуваком, який рахує калорії замість того, щоб насолоджуватися їжею.

Але цієї ночі — о, цієї ночі все було добре.

Він лежав на спині, зарившись плечима в пухнастий килим, а Лаура, верхи на ньому і вже гола, роздягала його. Нíколи було міркувати над тим, що робити — дотики партнерки викликали в нього миттєву реакцію. Нарешті спонтанне спілкування, чистий двобій, у якому один рух викликає другий, нова насолода заступає попередню…

Він бачив лише її вузький силует і волосся, чорніше за темряву, що плинула над ними, наче буря. Ніби сліпий, у якого загострились інші чуття, Ньєман відчував блаженство в кожній клітинці тіла. Він не розумів до кінця, цілувала вона його чи пестила, не знав конкретної природи тієї тисячі дотиків, що їх єднали, але це взаємопроникнення було цілком реальним, повним, запаморочливим.

Лаура ледь торкалася його. Її пестощі були легкими, як подих чи шепіт… Тільки цілувалася вона агресивно. Сильно розтуляла вуста, по-зміїному проникала між зуби твердим, мов спис, язиком, викликаючи хіть із домішками жаху.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Останнє полювання»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Останнє полювання» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Крістоф Рансмайр - Останній світ
Крістоф Рансмайр
Крістоф Рансмайр - Хвороба Кітахари
Крістоф Рансмайр
Володимир Короткевич - Дике полювання короля Стаха
Володимир Короткевич
Станіслав Лем - Полювання на Сетавра
Станіслав Лем
Дмитрий Глушенок - Полювання на мустангів
Дмитрий Глушенок
Жан-Крістоф Ґранже - Земля мертвих
Жан-Крістоф Ґранже
Жан-Крістоф Ґранже - Багряні ріки
Жан-Крістоф Ґранже
Жан-Крістоф Ґранже - Ліс духів
Жан-Крістоф Ґранже
Отзывы о книге «Останнє полювання»

Обсуждение, отзывы о книге «Останнє полювання» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x