Питер Хёг - Смілла та її відчуття снігу

Механік відстає. Ландер бере мене під руку. Повз нас пливуть декольтовані дами, пани в парадних костюмах, пани в лілових сорочках і білих смокінгах, пани в замшевих сорочках з годинником «Ролекс» і вигорілими на сонці зачісками яхтсменів.

Приміщення являє собою овал, одна половина якого — це скляна стіна, звернена до моря. Вона абсолютно чорна, зала освітлюється пом’якшеним світлом ламп над гральними столами. Чотири овальних стола «Блек Джек» і два великих стола з рулеткою. Натягнутий між столами шнур утворює загородження. За ним сидять три старших круп’є, один біля карточних столів, два інших на високих стільцях у кінці столів з французькою та американською рулеткою. Біля кожної пари столів стоїть інспектор, за кожним столом сидить круп’є.

У залі так багато людей, що столів не видно. Єдині звуки — це голоси круп’є і м’яке побрязкування складаних жетонів.

Гравці виключно чоловіки. Кілька жінок азіатського походження сидять за столами. Кілька європейських жінок стоячи спостерігають, не беручи участі в грі. У приміщенні все вібрує від глибокої напруженості. На обличчях гравців блідість, зосередженість, збудження.

Час від часу яка-небудь постать відривається від столу і зникає, проходячи повз нас. Хтось похнюпивши голову, хтось із сяючими очима, але більшість байдужі, заглиблені в себе. Деякі з них вітаються з Ландером, мене ніхто не помічає.

— Вони мене не бачать, — кажу я.

Він стискає мій лікоть.

— Ти вчилася в школі, дитинко, ти пам’ятаєш, як чоловік виглядає зсередини. Серце, мозок, печінка, нирки, шлунок, яєчка. Коли людина потрапляє сюди, з нею відбувається перетворення. Тієї миті, коли ти купуєш жетони, маленька тварина, маленький паразит починає займати все місце всередині тебе. Нарешті не залишається нічого, крім намагання згадати, які карти пішли, намагання визначити, де зупиниться кулька, ймовірностей комбінації карт і спогадів про те, що програно.

Ми дивимось на обличчя людей навколо того столу, до якого він мене підвів. Вони схожі на черепи. Цієї хвилини навряд чи можна уявити собі, що в них є якесь життя за межами цієї кімнати. Можливо, його й немає.

— Цей паразит — це птах гри, моя люба. Один з найголодніших хижаків у світі. І я знаю, про що я говорю. Я кілька разів утрачав усе. Але я видряпався. Саме тому мені довелося купити частину цієї справи. Тепер, коли я — співвласник, коли я побачив зворотний бік цього, все стало інакше.

Між спинами відкривається просвіт, і стає видно зелене сукно. Круп’є — молода, світловолоса дівчина з довгими червоними нігтями. Вона говорить трохи в ніс чудовою англійською.

— Buying in? Forty five thousand goes down. One, two, three. [14] Берете прикуп? Сорок п’ять тисяч прийнято. Раз, два, три (англ.).

Перед деякими гравцями стоїть мінеральна вода. Ніхто не п’є алкогольні напої.

— Ця пташка, моя люба, буває різного розміру. Для декого це канарейка. Для мене це жирна качка. Ось для нього, наприклад, це страус…

Він говорить пошепки і ні на кого не показує, але у мене немає сумнівів. Той, про кого він говорить, сидить до нас боком. У нього правильне слов’янське обличчя, як у одного з балетних танцівників, що емігрували в сімдесятих. Високі вилиці, темне жорстке волосся. Його руки лежать на стовпчиках кольорових жетонів. Обличчя абсолютно нерухоме. Увага спрямована на колоду карт поряд з круп’є, неначе він зараз зосередив усю свою енергію на тому, щоб вплинути на результат гри.

— Thirteen, Black Jack, insurance, Sir? Sixteen. Do you want to split, Sir? Seventeen, too many, nineteen. [15] Тринадцять, Блек Джек, гарантія, сер? Шістнадцять. Ви хочете зняти, сер? Сімнадцять, перебір, дев’ятнадцять (англ.).

— Страус, який зжер його зсередини, тепер став більший, ніж він сам. Він приходить сюди щовечора і сидить, аж поки все програє. Потім він півроку працює. І знову приходить сюди і все програє.

Він наближає свої губи до мого вуха:

— Капітан Сиґмунд Лукас. Минулого тижня він програв останнє. Йому довелося взяти у мене в борг на пачку сигарет і на таксі додому.

Вік його важко визначити. Йому могло б бути від тридцяти п’яти до сорока п’яти. Можливо, п’ятдесят. Поки я дивлюся на нього, він виграє і згрібає до себе високу купку жетонів.

— Кожен жетон — це п’ять тисяч крон. Ми виготовили їх минулого місяця. За кожним столом різні тарифи. Це дорогий стіл. Мінімальна ставка тисяча крон, максимальна двадцять тисяч. Беручи до уваги право подвоювати і те, що в середньому одна партія триває півтори хвилини, виходить, що можна виграти або програти сто тисяч за п’ять хвилин.