Питер Хёг - Смілла та її відчуття снігу

На мене чекає лист. Довгастий конверт з цупкого паперу ручної роботи. Це від мого батька. Двошаровий конверт, виготовлений Об’єднаною паперовою компанією, з його витисненими ініціалами. Його почерк має такий вигляд, ніби він спеціально ходив на курси, щоб виявити себе і в галузі каліграфії. Та він і справді ходив на курси. Це було, поки я жила з ним. Після двох вечорів на курсах він забув свій старий почерк. Але ще не вивчив нового. Протягом трьох місяців він писав як дитина. Я змушена була підробляти його підпис на тих рахунках, які він розсилав. Він боявся, що у пацієнтів станеться рецидив хвороби, коли вони побачать нерівний підпис великого лікаря.

З того часу його почерк став більш контрольований. Світ ним захоплюється. Мені ж він здається зарозумілим.

Але лист цілком люб’язний. Він складається з одного рядка на аркуші паперу з водяними знаками, який, як мені відомо, коштує п’ять крон за аркуш. І ще в конверті пачка фотокопій газетних вирізок на скріпці.

«Люба Смілло, — написано в листі. — Ось те, що є в архіві „Берлінґске Тідене“ про Доєна і Гренландію».

І ще аркуш.

«Повний список його наукових публікацій», — написано Моріцовим почерком. Список надруковано.

Унизу написано, що відомості взяті з чогось, що називається Index Medicus, й отримані через базу даних у Стокгольмі. Є статті чотирма іноземними мовами, одна з яких російська. Більша частина — англійською. У половині випадків мені незрозумілі навіть назви. Але Моріц написав на берегах короткі пояснення. Є статті про каліцтва під час аварій. Про токсикологію. Стаття, написана в співавторстві, про порушення засвоєння вітаміну В12 у шлунку як ускладнення після вогнепального поранення. Це статті 1943-го і 1950-х років. З 1960-х починаються статті про арктичну медицину. Трихіноз, обмороження.

Книга про епідемії грипу в районі Баренцового моря. Ціла низка коротких статей про паразитів. Кілька про використання рентгена. Він працював у багатьох галузях.

Схоже, що він кілька разів займався історичними дослідженнями. Є стаття про дослідження знайдених в данських болотах решток людей кам’яного віку. І три назви, які я позначаю хрестиком. У них мова йде про рентгенівські дослідження мумій. Одне дослідження проводилося в Берліні в 1970-ті роки в музеї Перґамон, мумій з гробниці Тутанхамона. Друга стаття про бальзамування в Малайзії і Таїланді в добуддистську епоху, вона опублікована музеєм у Сінгапурі. Третя присвячена гренландським муміям Квілакітсок.

Внизу на аркуші я пишу: «З вдячністю. Смілла», кладу його в конверт, на якому пишу батькову адресу. Потім я переглядаю вирізки.

Їх вісімнадцять, і вони лежать у хронологічному порядку. Я починаю зверху. Це жовтнева стаття, яка повідомляє про те, що підготовку до створення гренландської судово-медичної інстанції вже майже закінчено під керівництвом професора, доктора медицини Йоханнеса Лоєна. Наступна стаття старша на рік. Це фотографія з коротким підписом: «Рада з етики на конференції в Готхопі». Всі одягнені в каміки й хутряні шапки. Лоєн — другий зліва. Він такий високий, що виявляється одного зросту з тими, хто стоїть за ним на кілька сходинок вище. Наступна вирізка належить до його сімдесятиріччя роком раніше. У замітці написано, що як виняток було продовжено термін його перебування на посаді у зв’язку з роботою із створення гренландського державного центру автопсії. Так статті і йдуть — назад у часі. «Вітаємо професора Лоєна з 60-річчям», «Професор Лоєн читає лекцію в щойно відкритому Гренландському університеті», «Представники Управління охорони здоров’я в Гренландії, зліва головний лікар Копенгагена, поруч завідувач відділення, директор недавно створеного Інституту арктичної медицини». І так далі назад через 1970-ті і 1960-ті. Експедиції 1991-го і 1966-го не згадуються.

Передостання вирізка належить до 1949 року. Це маленький зразок газетної проституції. Захоплений опис нових вагонеток Кріолітового товариства «Данія», які полегшили доставку руди з глибини шахти на поверхню. Сердечна подяка директорові й таємному радникові Ебелю та його дружині, яких видно на передньому плані. За ними стоять головний інженер, доктор технічних наук Вільхельм Оттесен і медичний консультант компанії, доктор Йоханнес Лоєн. Фотографію зроблено біля шахти в Саккаку, у ту хвилину, коли нова машина підняла перший вантаж на поверхню.

Після цієї фотографії десятирічна перерва. Остання вирізка належить до травня 1939-го.