Анна Хома - Терези

«Шкода-Фабія» належала колись його мамі, і цей факт блимав у нього в голові на поличці під назвою «Чужі речі» непомильним нагадуванням: «Не можна брати чужі речі: ані позичати їх у когось, ані просто передавати третім особам, якщо ти не впевнений, що вони тобі життєво необхідні».

Авто було йому необхідне, як засіб пересування від однієї точки до іншої, як засіб зваблювання дівчат і як спосіб самоствердитися над тими, хто авто не мав.

Але життєво необхідними були нормальне дихання і серцебиття, а не чуже авто, яке мама лишила йому, як відкупне. І яке він дуже давно мріяв продати. А гроші пропити.

– Привіт.

Тато, як завжди, увійшов нечутно, наче привид. Їхній особняк здавався о другій ночі будинком з привидами.

– Чому ще не спиш?

– До державних готуюсь.

– Відколи ти готуєшся до екзаменів?

– Це ж не просто екзамени, це – випускні екзамени.

– І ти боїшся, що тебе не випустять з інституту? Після п’яти років навчання? «Шкода» на сервісі?

Максим потер шию, очі злипалися, на каву його перенасичений кофеїном організм уже не реагував, а «Ред-Булів» не визнавав.

Тато, як завжди, просік головне.

– Так, завтра заберу… Я вже закругляюся. Ще трохи. Ти давно приїхав?

– Я повернувся. Не зійшлися ми характерами з Надею.

– Як завжди. Тат, а може ти маму любиш? Досі…

– А хіба її можна не любити? Такої, як вона, в мене більше не буде.

– То чому ж ти її відпустив? Тому що повірив мені, а не фактам?

– Я слідчий. Я знаю, коли можна вірити фактам, а коли людям. Не сиди довше, ніж треба. Це однаково нічого не дасть.

Максим відкрив рота і довго ще дивився так з відкритим ротом на двері своєї кімнати. Зачинені за його батьком.

Це він до чого?

Але двері відповіді не знали.

Може, спитати в привидів?

Він прислухався. Привиди мовчали також.

Отож Максим вирішив піти спати.

Олександр вирішив піти спати.

Але записник із золотим тисненням дивився на нього осудливо, наче він записував туди не тих, кого треба.

Ну от кого логічно було записати туди першим?

Правильно, Семена Іващишина, керівника складу. Має і людей, і можливості, знає, що де лежить і як воно там лежить.

Деколи найпростіші відповіді – найправильніші.

Він вивів золотим пером: Підозрюваний № 4. Знову відкрив пошту. Листів не було.

Подивіться на нас, ми образилися!..

А від дармових грошей хто відмовиться? Правильно, мало хто.

Олександр спробував уявити, хто з його оточення направду міг би відмовитися від такої купи грошей.

І за кілька хвилин змушений був зізнатися собі, що так достоту й не знає, хто б міг…

А він сам би відмовився?..

Прийшла тітка Тамара і розхвилювала Олесю. Їй потрібно було зберігати спокій, увімкнути логіку і забути про емоції, а тут прийшла тітка Тамара – і все, що вона так довго намагалася зібрати докупи, знову розлетілося на кавалки.

Побачивши її на порозі своєї квартири, Олеся розревілася, як мала дитина.

– У міліції сказали, що останній дзвінок Олексія був тобі, але ти, напевно, вже спала… може, він… він щось хотів тобі сказати… щось важливе…

І вони, обійнявшись, плакали…

Після того як Тамара Василівна пішла, Олеся зібралася з духом і склала свою «Нокію» докупи. Під’єднала до зарядки, увімкнула і переглянула пропущені дзвінки. Більшість була з роботи, кілька – від Марти, а у понеділок дев’ятого червня о 03:04 їй телефонував Олексій Лускувець. За дві години до своєї смерті…

Олеся завмерла з телефоном у руці в тупому очікуванні, що він зателефонує ще раз – і цього разу вона візьме слухавку, і знайомий голос розповість їй, що трапилось, і вони разом придумають спосіб порятунку від орків. Якщо такий існує…

Бо інакше їй доведеться воювати самій. А як тендітній дівчині з абстинентним синдромом здолати кровожерних чудовиськ?..

Але телефон мовчав.

Біля ліжка на тумбочці – пляшка кока-коли. Я простягаю руку, відкручую кришку, роблю кілька ковтків і знову завалююся на ліжко. Саме те, що лікар прописав.

У-у, ті лікарі! Знаємо, що вони інколи прописують, краще лікуватися самому. Або померти.

Але про смерть я сьогодні думати не збираюся. Хай про неї думають інші!

Розмовляти із собою колишньою їй сподобалося. Нічого зайвого не треба було пояснювати, все було зрозуміло одразу обом.

Отже, що там у нас далі за списком?

Алкоголь.

О’кей. Давай про алкоголь.