Джон Гришэм - Фірма

Еббі перші дні проводила в кімнаті нагорі, з вікнами, з яких виднілася затока. Знову писала листи, взялася за щоденник. Спала сама в ліжку.

Двічі на тиждень Фей сідала за кермо буса «фольксваген» і їздила в місто по їжу та кореспонденцію. Раз вона повернулася з невеликим пакунком від Баррі Ебанкса. Джордж передав його Мітчу. Всередині лежала бандероль, яку переслала для Ебанкса Доріс Ґрінвуд із Маямі. Мітч розірвав пухкий великий конверт. В ньому він виявив три газети — дві з Атланти, одну — з Маямі.

Заголовки на перших сторінках повідали про масові висунення звинувачень проти працівників юридичної фірми Бендіні в Мемфісі. Звинувачено п’ятдесят одного співробітника фірми, а ще — тридцять одного представника кримінального клану Моролто з Чикаго. Генеральний прокурор в інтерв’ю обіцяв, що попереду буде ще не одне порушення кримінальної справи. З дозволу директора ФБР Ф. Дентона Войлеса наводилися його слова про те, що організованій злочинності Америки було завдано потужного удару. І це було суворе попередження (продовження цитати) для всіх порядних юристів і бізнесменів, які борються зі спокусою заробляти на брудних грошах.

Згорнувши газети, Мітч вирушив на довгу прогулянку на пляж. Під рядом пальм він присів у тінь. В газеті з Атланти надрукували повний список юристів фірми Бендіні, яким було висунуто звинувачення. Мітч окинув поглядом кожне прізвище і не відчував ніякої радості. Йому майже стало жаль Натана Лока. Майже. І Воллі Хадсона, Кендала Махана, Джека Олдрича і, нарешті, Ламара Квіна. Перед очима наче стояли їхні обличчя. Він знав їхніх дружин, їхніх дітей. Мітч не зводив погляду з виблискуючого зеленими діамантами моря та думав про Ламара і Кей Квінів. Він їх і любив, і водночас ненавидів. Це вони допомагали спокусити його фірмою, і не були вони зовсім невинними. А ще вони були його товаришами. Шкода! Може, Ламару доведеться відсидіти всього декілька років, а тоді вийде на волю? А Кей і діти все це якось переживуть? Можливо.

— Я кохаю тебе, Мітчу, — позаду стояла Еббі. В руках тримала кухоль і дві чашки.

Він усміхнувся до дружини і припросив жестом, щоб сідала поруч, на піску.

— Що в кухлі?

— Ромовий пунш. Це Фей для нас із тобою приготувала.

— Міцний?

Вона всілася поруч.

— Там майже сам ром. Я Фей сказала, що нам треба напитися, тож вона згодилася.

Він її міцно пригорнув, у другій руці тримав чашку. Відсьорбнув. Обоє дивилися на море, на рибальський човник, який підхопили іскристі хвилі.

— Ти боїшся, Мітчу?

— Я нажаханий.

— Я теж. Це ж божевілля.

— Та нам все вдалося, Еббі. Ми живі. Ми в безпеці. Ми всі разом.

— А що буде завтра? Післязавтра?

— Не знаю, Еббі. Ти ж розумієш, все могло бути й гірше. В тих газетах у списку обвинувачених могло бути й моє прізвище. Ми могли вже бути мертвими. Бувають і гірші речі, ніж ходити під вітрилом у Карибському морі, маючи на банківському рахунку вісім мільйонів доларів.

— Як ти гадаєш, мої батьки в безпеці?

— Думаю, так. Навіщо вони Моролто? З ними все гаразд, Еббі.

Вона знову наповнила чашки пуншем, поцілувала Мітча в щоку.

— Я оговтаюся, Мітчу. Якщо ми з тобою разом, то з усім впораюся.

— Еббі, — повільно заговорив Мітч, не зводячи погляду з моря, — я повинен де в чому зізнатися.

— Слухаю уважно.

— По правді, мені ніколи не хотілося бути юристом.

— Та ну?

— Саме так. Я плекав таємну мрію стати моряком.

— Справді? А ти коли-небудь займався коханням на пляжі?

Якусь мить Мітч обмірковував відповідь.

— Гм-м, ні.

— Ну тоді, моряче, допивай до дна. І подумаймо про дитину.

Бестселлер № 1 за версією

The New York Times

Погодившись працювати в юридичній фірмі «Бендіні, Ламберт і Лок» у Мемфісі, Мітч Мак-Дір не сумнівався: він та його вродлива дружина Еббі на правильному шляху. Фірма орендувала для молодого юриста BMW, виплатила його кредит на навчання, організувала вигідну позику, найняла для подружжя дизайнера.

Та Мітчу слід було не забувати те, що вже засвоїв його брат Рей, який відбуває п’ятнадцятирічний термін у в’язниці в Теннессі: за все доведеться платити. До фірми уважно придивляється ФБР і теж робить Мак-Діру пропозицію про співпрацю. Тепер він опиняється поміж двох вогнів і мусить зробити вибір, якщо хоче вижити.

«Динаміт!»

«Заполоняє читача... особлива цінність роману в тому, що він надовго втримує інтригу»