Джон Гришэм - Фірма

Після розкриття банківських махінацій, він скрупульозно, неначе пазли, склав докупи всю структуру злочинної імперії. За двадцять років понад чотириста кайманських корпорацій потрапили під вплив Моролто і їхніх неймовірно багатих та корумпованих юристів. Всі корпорації (цілком або частково) володіли іншими фірмами, мафія використовувала банки і їхні юридичні адреси як зареєстрованих агентів. Мітч швидко збагнув це і сказав перед камерою, що в нього в руках була лише частка паперів, що більшість із них зберігаються в підвалі фірми в Мемфісі. Спеціально для майбутніх присяжних він пояснив, що цілій армії інспекторів із Національного податкового управління знадобиться рік щонайменше, щоб вирішити премудрі головоломки схем корпорації Моролто. Він повагом розповідав про кожен документ, ставив свої ініціали й складав знову. Фільмуванням займалася Еббі. Рей подивлявся на автостоянку й вивчав фальшиві документи.

Шість годин Мітч описував різноманітні методи відмивання брудних грошей, до яких вдавалися сімейка Моролто та її юристи. І легко визначити було їх улюблений спосіб: у власному літаку фірми «Бендіні» перевозили небачений вантаж готівки, заодно ще були там і два-три юристи, щоб поїздка здавалася законною. Американські митниці завжди турбували шляхи ввезення до країни наркотиків — сушею, повітрям, морем — і мало що там з країни вивозять! Все було задумано просто ідеально. Літаки вилітали «брудними», а поверталися вже «чистими». Щойно літак приземлявся в аеропорту на території Кайманів, хтось із юристів, які супроводжували вантаж, вручав обумовлений зарання хабар місцевим митникам і визначену суму певному банкіру. Часом виходило, що на хабарі йшло до двадцяти п’яти відсотків.

І от коли гроші опинялися вже на банківському рахунку, найчастіше номерному, тоді вже цей шлях простежити було майже неможливо. А ще дуже вже часто такі транзакції дивовижно співпадали з якимись важливими подіями в житті фірми. Зазвичай гроші переводились на один з номерних холдингових рахунків, чи суперрахунків, як називав їх Мітч. І він повідомляв майбутнім суддям і присяжним ці номери рахунків та назви банки. Далі створювалися нові корпорації, і гроші з суперрахунків надходили на їхні рахунки, часто в одному й тому самому банку. І коли законні компанії ставали власниками брудних грошей, починалося їхнє відмивання. Найпростішим і найпоширенішим методом для цього стала купівля нерухомості чи якогось іншого цілком легального об’єкта на території Сполучених Штатів. Всі транзакції здійснювалися винахідливими юристами фірми «Бендіні, Ламберт і Лок», гроші до рук не потрапляли. А ще бувало таке, що одна корпорація на Кайманах придбавала другу кайманську корпорацію, а та, виявляється, вже володіла корпорацією в Панамі, яка була власником холдингової компанії в Данії. Данці ж купували якийсь заводик у Толедо, що випускав, наприклад, м’ячі для гольфу, а гроші на це переводили з непоказного банку в Мюнхені. І брудні гроші тепер були чистими.

Позначивши останній папірець «ММ 4292», Мітч припинив запис свідчень. Він тривав шістнадцять годин, і цього мало вистачити. На судовому засіданні записи не приймуть за доказ, але вони сприятимуть тому, щоб воно відбулося. Тарранс із колегами зможуть показати плівки Великому суду присяжних, і ті висунуть звинувачення принаймні тридцятьом юристам із фірми Бендіні. Їх пред’являть федеральній магістратурі і отримають ордер на обшук.

Мітч свою частину угоди виконав. І хоч у суді особисто не свідчитиме, та він, врешті-решт, отримав всього один мільйон, а інформації дає набагато більше очікуваного. Тепер, фізично й духовно спустошений, він сидів на краю постелі. Еббі прикрила очі й сіла на стілець.

Крізь жалюзі Рей оглянув вулицю.

— Нам конче необхідне холодне пиво, — сказав він.

— Ні, забудь про це, — різко відповів йому Мітч.

Рей повернувся й поглянув на брата.

— Заспокойся, братику, вже темно, а до крамниці он два кроки. Я про себе подбаю.

— Рею, забудь. Не можна зараз ризикувати. За кілька годин ми звідси заберемося, якщо все мине без проблем. Ти матимеш все життя, щоб насолоджуватися пивом.

Рей його не слухав. Натягнувши аж на брови бейсболку і засунувши жмут купюр до кишені, він простягнув було руку по пістолет.

— Рею, хоча б пістолет залиш тут, — просив його Мітч.

Той просунув зброю під сорочку й прослизнув у двері.

Він швидко побіг по піску вздовж мотелів і крамничок, стараючись триматися в тіні. Так хотілося вже холодного пива! Він спинився коло крамнички з продуктами, роззирнувся, впевнившись, що ніхто за ним не спостерігає, і швидко увійшов через передні двері. Холодильники з пивом стояли далі.