Джон Гришэм - Фірма

Мітч примостився на початку пірса у пляжному стільчику під згорненою парасолею. Дружини він не бачив, зате океан був як на долоні.

За п’ятдесят ярдів від нього на складеній цеглі сів Рей і занурив ноги у пісок. Всі троє чогось чекали, поглядаючи на годинники.

Рівно опівночі Еббі нервовими рухами розстебнула замок і витягла важкий ліхтарик. Озирнулася, подивилася у воду під ногами, далі міцно його обхопила руками, притиснула до живота, спрямувавши в бік океану, з обох боків затулила полами куртки. А тоді тричі натиснула на кнопку. Ввімкне — вимкне. Ввімкне — вимкне. Ввімкне — вимкне. Зелене світло лампочки тричі зблиснуло. Вона й далі тримала ліхтарик і все вдивлялася у воду. Ніякої відповіді. Здавалося, чекала цілу вічність, а минуло лише дві хвилини. Вона знову посигналила. Три зблиски. Відповіді нема. Глибоко зітхнула й промовила сама до себе: «Спокійно, Еббі, спокійно. Він має бути десь там». Вона знову тричі ввімкнула ліхтарик. Знову чекала. Ніякої відповіді.

Мітч сидів на краєчку стільця і тривожно вдивлявся у море. Краєм ока він помітив постать, що наближалася зліва, із заходу. Хтось майже біг. А тоді пострибав сходами пірса. Це був скандинав. Мітч кинувся за ним по піску.

Аарон Ріммер проминув останніх рибалок, обійшов будиночок і став уважно придивлятися до жінки на краю пірса, що ледь зігнулася, рук було не видно. Побачив три зелені спалахи. А тоді обережно став підходити до неї.

— Еббі.

Вона стрепенулася, повернулась до нього, спробувала закричати, та Ріммер метнувся до неї й притиснув до поручнів. Йому в ноги кинувся Мітч, і всі троє впали на слизький бетон. Мітч вже за спиною в Ріммера намацав пістолет. У пітьмі спробував ударити, та промахнувся. Ріммер вивернувся й заїхав кулаком Мітчеві в ліве око. Відштовхнувши ногами нападника, Еббі відповзла вбік. Мітча мов осліпило, його занудило. Ріммер скочив на ноги і потягнувся по зброю. Але не встиг. Мов гірський баран його атакував Рей, і його важко відкинуло на мур. Ріммер одразу ж отримав чотири блискавичні удари по очах і носі, бризнула кров. За ґратами багато чому навчишся. Скандинав упав на коліна, і Рей став молотити його по ногами голові. Той жалібно застогнав і впав обличчям додолу.

Рей забрав пістолет і передав його Мітчу. Той вже був на ногах і пробував хоч щось розгледіти неушкодженим оком. Еббі вдивлялася в пірс. Не було ані душі.

— Сигналь знову, — звелів їй Рей, розмотуючи мотузку, якою був оперезаний.

Еббі розвернулася до води, прикрила ліхтарик і взялася навіжено натискати кнопку.

— Що ж нам тепер робити? — запитав Мітч, оглядаючи Рея з мотузкою в руках.

— Є два виходи: або розбити йому голову, або втопити.

— О боги, — промовила Еббі, й далі посилаючи сигнали.

— Не стріляй, — прошепотів Мітч.

— Гаразд, — відповів Рей.

Він накинув на шию Ріммера мотузку, затиснув і потягнув. Мітч подався вперед, затулив собою тіло від Еббі. Вона старалася на те не дивитися.

— Мені шкода, але іншого виходу в нас нема, — бурмотів Рей, певно до самого себе.

Чоловік був непритомний, тому не пручався, взагалі не поворухнувся. Через три хвилин Рей голосно видихнув і промовив:

— Він мертвий.

Другий кінець мотузки він прив’язав до опори перил і безшумно зіштовхнув тіло у воду.

— Я спускатимуся першим, — перелазячи через перила, сказав Рей і, тримаючись за мотузку, посунув до води.

Нижче пірса між двох бетонних опор, що стриміли з води, була невелика платформа — металева хрестовина. Непогана криївка. Еббі полізла вниз наступною. Коли, тримаючись за мотузку, вона зсунулася вниз, Рей її підхопив. А Мітч, котрий бачив на одне око, мало не скупався, втративши рівновагу. Та все ж їм вдалося вибратися. Тепер вони сиділи на рейках за десять футів од холодної чорної води, риб, мушель і тіла скандинава. Рей перерізав мотузку, тож труп опустився на дно, щоб через день-два спливти на поверхню. Так вони й сиділи там, мов три пугачі на гілці, та вдивлялися у вогники на буях і на каналі, чекаючи появи месії з води. Єдиними звуками, які вони чули, були плюскіт хвиль і постійне клацання кнопки ліхтарика.

А тоді почулися згори голоси. Нервові стривожені голоси: когось панічно розшукували. Тоді вони стихли.

— Ну, маленький брате, що тепер робитимемо? — прошепотів Рей.

— Є План «Б», — відповів Мітч.

— І що це за план?

— Будемо пливти.

— От смішно, — пирснула Еббі.

Минула година. Хоч платформа й була зручно розміщена, але комфортною її не назвеш.