Жан-Крістоф Ґранже - Багряні ріки

З чим же?

Кайюа з дитинства проводив усе своє життя в університетській бібліотеці. І щовихідних зникав, шукаючи самотності на захмарних висотах, які здіймалися над долиною. Що ж він міг зробити такого, що міг довідатися, щоб заслужити таку кару?

Ньєман вирішив дізнатися більше про минуле жертви. Чи то інтуїтивно, чи то через особисті причини він почав з епізоду, який привернув його увагу під час розмови з Софі Кайюа.

Зробивши кілька телефонних дзвінків, він нарешті з’єднався з 14-им піхотним полком, який розташовувався поблизу Ліона. У цьому полку проходили триденне медичне обстеження всі молоді призовники з департаменту Ізер. Після того як Ньєман назвався й пояснив причину свого дзвінка, його скерували до архівного відділу, де він попросив дістати особову справу юного Ремі Кайюа, якого в дев’яностих роках було визнано непридатним до військової служби.

Ньєман почув у слухавці приглушене клацання клавіатури, віддалені кроки, а потім шелест паперу. Він попросив архівіста:

— Прочитайте мені висновок.

— Я не впевнений, чи можу це зробити… Звідки я знаю, що ви справді комісар поліції?

Ньєман зітхнув.

— Зателефонуйте до жандармерії Ґернона. Запитайте капітана Барна й…

— Гаразд. Я прочитаю. — Архівіст погортав сторінки. — Я пропускаю подробиці, відповіді на тестові запитання й усяке таке. Отже, вашого Ремі Кайюа звільнено від військової служби за статтею П4 з діагнозом «гостра шизофренія». На берегах психіатр дописав рукою: «Потребує лікування», — і підкреслив ці слова. І ще додав: «Зв’язатися з медцентром у Ґерноні». Скидається на те, що цьому хлопчині бракувало не одної клепки, бо ж зазвичай…

— Там є прізвище лікаря?

— Звісно. Майор військово-медичної служби Іванс.

— Він ще працює у вас?

— Так. Він зараз нагорі.

— З’єднайте мене з ним.

— Я… Гаразд. Не кладіть слухавки.

У слухавці розляглась електронна мелодія, а потім пролунав низький, басовитий голос. Ньєман представився й пояснив, що йому треба. Лікар Іванс був налаштований недовірливо. Зрештою він запитав:

— Як прізвище призовника?

— Кайюа. Ремі Кайюа. Ви комісували його п’ять років тому за статтею П4. Гостра шизофренія. Ви часом не пригадуєте його? Я хотів би дізнатися, чи симулював він, на вашу думку, свою хворобу.

— Це конфіденційна інформація, — почувся заперечливий голос.

— Лікарю, труп Кайюа знайшли запхнутим в ущелину. Перетяте горло. Видлубані очі. Сліди численних тортур на тілі. Слідчий суддя Бернар Терпант викликав мене з Парижа, щоб розслідувати цю справу. Він може зв’язатися з вами й сам, але ми лише згаємо час. Чи ви пам’ятаєте…

— Пам’ятаю, — урвав його Іванс. — Психічно хворий. Жодних сумнівів.

Хоча Ньєман десь у глибині душі такого й чекав, відповідь лікаря заскочила його зненацька. Поліціянт перепитав:

— Він не симулював?

— Ні. Я щороку маю справу із симулянтами. Здорові мають куди більшу уяву, ніж ті, що хворі по-справжньому. Вони плетуть казна-що, вигадують якусь неймовірну маячню. Справжнього хворого легко пізнати. Він скутий своїм безумством. Воно точить, гризе його. Навіть божевілля має свою… раціональну логіку. Ремі Кайюа був хворий. Класичний випадок.

— Які були вияви його божевілля?

— Амбівалентність [32] Амбівалентність — психічний стан роздвоєності; співіснування протилежних почуттів (наприклад, таких, як любов і ненависть) до людини, об’єкта чи ідеї; невизначеність або нерішучість, яким напрямком йти чи як учинити. Розглядається як одна з ознак початкового стану шизофренії. мислення. Втрата контакту із зовнішнім світом. Мутизм [33] Мутизм — у психіатрії і неврології стан, коли хворий не відповідає на запитання і навіть знаками не дає зрозуміти, що він згоден вступити в контакт. . Типові симптоми шизофренії.

— Лікарю, але ж ця людина працювала бібліотекарем у Ґернонському університеті. Він щодня контактував із сотнями студентів…

Іванс розсміявся.

— Божевілля — це хитра бестія, комісаре. Воно вміє ховатися перед чужими очима, прибирати невинного вигляду. Ви мали б це знати краще за мене.

— Але ж ви щойно мені сказали, що його безумство впадало вам у вічі.

— У мене великий досвід. Крім того, пізніше Кайюа міг навчитися себе контролювати.

— Чому ви дописали в його справі: «Потребує лікування»?

— Я порадив йому лікуватися. Це й усе.

— А ви, зі свого боку, зв’язалися з медцентром?

— Правду кажучи, я вже й не пригадую. Випадок був цікавий, але, здається, в лікарню я таки не повідомив. Знаєте, якби душевнохворий…