Богомил Райнов - Інспектор і ніч. Бразільська мелодія

Я виймаю зі своєї пачки «Сонця» сигарету й закурюю. Філін також закурює, на якийсь час замислюється, наче пригадує, на чому він зупинився, й веде далі:

— Я трохи забалакався, але це було необхідно, щоб ви зрозуміли причини того інциденту в «Балкані». Магда, як інертна людина, хотіла підтримувати й далі зв'язки з Асеновим — шлюб не шлюб, аби тільки одержувати від нього подарунки, не розуміючи, що цим вона тільки шкодить собі. Тоді я категорично наказав їй припинити будь-які стосунки з Асеновим. Якщо він серйозно захопився, таке відчуження, можливо, примусить його полагіднішати й узяти з нею шлюб. Якщо ж ні — то навіщо жінці принижуватись і повертатися до давніх звичок.

Філіп дивиться на мене, немов чекає відповіді, і я змушений процідити крізь зуби:

— Цілком логічно.

— Так, але декотрі жінки, як вам відомо, не в злагоді з логікою. І того вечора я випадково довідався, що всупереч моїй пораді Магда знову пішла з Асеновим. Я прийшов у «Балкан» зовсім не для того, щоб вчиняти скандал, а просто забрати звідти Магду, але Асенов став приндитись: «Це моя дама», «Ідіть геть від нашого столу» і таке інше, а Магда, як завжди, замість підвестися й піти зі мною, почала вагатися, й Асенов покликав офіціанта, а я, знаєте, не люблю, щоб мене офіціанти хапали за плече, і, одне слово, вибухнув скандал…

— Тепер дещо прояснюється, — киваю я. — А звідки вам стало відомо про те, що Магда пішла з Асеновим?

Філіп ледь-ледь усміхається:

— Я мав усі підстави підозрювати його. Тому вирішив перевірити: зателефонував Асенову і…

— Отже, це ви телефонували Асенову?

— Так, я.

— Ви на мене справляєте враження розумної й спостережливої людини, товаришу Манев, — кажу я після невеличкої паузи. — Які ваші враження про Асенова, про його зв'язки? Як ви гадаєте, чи міг хтось вчинити замах на його життя?

— Невже ви припускаєте, що це вбивство? — здивовано запитує Філіп.

— Під час слідства припускають усе.

— Моє враження про Асенова таке: ця людина не мала в Софії інших зв'язків, крім службових. Принаймні я ніколи не бачив його в ресторанах з іншими людьми. Тому якщо справді йдеться про вбивство, — це для мене цілковита загадка.

— А що ви думаєте про хазяйку Асенова?

— Я її не знаю. Тільки чув про неї від Магди.

— Що ви чули?

— Та всілякі жіночі плітки: Магді здавалося, ніби Асенов мав зв'язки з хазяйкою, що хазяйка ревнувала Асенова і таке інше.

— А Лічев, колишній чоловік хазяйки?

— Про нього я досі й не чув.

Він замовкає, та за мить додає:

— А втім…

І замовкає знову.

— Ну, кажіть же!

— Я дещо згадав, але, розумієте, не можу нічого стверджувати… тим паче висувати такі звинувачення…

— Кажіть, не бійтеся. Ваші звинувачення будуть у нас в резерві.

— Одного разу Магда згадувала, що хазяйка і її чоловік здирали з Асенова долари… влаштовували так, щоб він розраховувався з ними доларами, але я не можу нічого напевне стверджувати…

— Розумію. Приймемо це під знаком запитання.

Потім підводжусь і додаю:

— Я з машиною. Якщо їдете в місто…

— Дякую, — всміхається Філіп. — Але треба думати й про те, як повернутися назад. Я віддаю перевагу своїй таратайці.

— Гаразд. Спасибі за повідомлення. Сидіть, сидіть, не треба мене проводжати.

І, піднявши по-дружньому руку, я виходжу надвір у сині вечірні сутінки, що дедалі густішають.

Екскурсії на природу, зустрічі з люб'язними співрозмовниками й поверхове ознайомлення з проблемами мистецтва — все це добре. Погано лише, що я тупцюю на одному місці. Так само, як і в своїх особистих справах. Зауважу мимохідь, що ваш вірний слуга Петр Антонов мав би вже бути главою сімейства. Скромний обряд передбачався на Новий рік: новий рік — нове щастя. От лише щастя не прийшло на призначену зустріч. Замість нього прибула чергова справа.

Дуже загадкова історія. Знову кімната на останньому поверсі, тільки із замкненими зсередини дверима і так само дбайливо зачиненими зсередини вікнами. Коротше кажучи, класична містерія «замкнутої кімнати». А на ліжку, як ви вже, можливо, здогадуєтесь, лежав, відпочиваючи від земних турбот, небіжчик. Експертиза встановила отруєння. Убивство чи самогубство? В небіжчика було за життя чимало конфліктів, внаслідок яких він міг дуже просто вмерти не своєю смертю. Конфлікти головним чином на грунті амурних зв'язків. Запальна натура, до того ж з ухилом до мародерства: два-три стрибки в заборонену шлюбну зону ближніх. Самосуд і залякування з боку осіб, що постраждали.