Ростислав Самбук - Буря на озері

Чоловік озирнувся.

— А гребти вмієте?

— Хіба мотора не маєте?

— Ого, чого схотів! Мотор гроші коштує… Весла дам, і все. Карбованець за годину.

— На веслах куди заїдеш?

— Мотора не дам! — мовив господар категорично. — Кожному давати — сам на мілизну сядеш.

Шугалій не міг не визнати, що раціональне зерно в цьому твердженні є.

— А якщо з вами? — спробував іще Шугалій. — Разом з вами порибалити?

Чоловік задумався лише на мить.

— Ціна така ж, — вирішив. — Завтра, якщо озеро вгамується.

— У вас такий великий човен…

— Озеро не терпить зухвалих!

— А сміливих?

— Тобі, чоловіче, бачу, скромності не позичати!

— В Криму ми ловили ставриду…

— То й мотай собі до Криму! — нараз озлився господар. — Теж мені, розумник!

— Вибачайте, але я вважав, що в морі…

— Не знаю, як у морі, а в нас хвиля зла. Та й човни плоскодонні.

— Чому кильових не робите?

— Втричі дорожчі, а для чого? В негоду риба все одно не ловиться.

— Величати вас як?

— Нечипором Спиридоновичем. А в риболовлі, якщо погода буде, не сумнівайтесь. Тут хлопці на спінінг по десятку щупаків тягають. А ви з області? У якій справі до нас, якщо не секрет?

Обговорюючи вчора з підполковником Ятком план дій в Озерську, вони вирішили, що Illyгалію не варто видавати себе за когось іншого — це б лише ускладнило розслідування. Однак для чого цьому хазяйновитому жмикрутові знати, що розмовляє з капітаном держбезпеки?

— З міліції я, — одповів Шугалій.

Обличчя в господаря здивовано витяглося.

— То, може, зайдете? — розчинив він хвіртку. — Оце гість! Міліція з області за марницею не поїде…

— А-а… — явно применшив свою місію Шугалій. — Всяке буває. Оце втопився у вас один на тому тижні…

Господар хитро скосував на Шугалія: мовляв, дури інших, а ми не ликом шиті — хіба в нас у районі своєї міліції нема, щоб зайнятися потопельником?

— Озеро в нас сурйозне, — мовив значимо, — а влітку курортники наїжджають. Туристи патлаті, вогнища палять, горілки налижуться й у воду… У нас потопельники — не диво.

Спростувавши таким чином версію Шугалія, він утупився в капітана пронизливо — якої, мовляв, тепер заспіваєш? — але той визнав за краще не переконувати господаря в неслушності його сумнівів.

— Ветлікар у вас утопився, може, чули? — запитав.

Нечипір Спиридонович пожвавішав.

— Знав його, добрий був лікар, прошу вас. Коли корова в мене захворіла…

Хвороба корови була, певно, подією в дядьковому житті, і він зібрався розповісти про неї докладно, проте це не влаштовувало капітана, і він перебив:

— Дивно! Ось ви кажете, що в бурю з озером не жартують… А ветлікар це добре знав, в Озерську народився…

— Ми й самі дивуємось. Буває, налетить вітер зненацька, може, й у нього було таке циганське щастя.

— Або човен поганенький.

— Не кажіть. Подейкують тепер про цей випадок багато, то чув, що робив човен лікареві Балега, а Балегині човни найкращі в Озерську. Я теж хотів йому замовити, однак дорого бере, шляк би його трафив, довелося самому. Бачили, який красень, Балегиному не поступиться.

— Певно, не поступиться, — потішив його самолюбство Шугалій. — Отже, завтра…

Він пішов, відчуваючи, що Нечипір Спиридонович проводжає його довгим поглядом, либонь, шкодує, що загнув по карбованцю за годину, старий горобець, на метр під землею бачить, а тут не відрізнив капітана міліції від звичайного курортника…

Ця думка розвеселила Шугалія, він озирнувся: Ничипір Спиридонович справді стояв біля хвіртки й дивився йому вслід. Махнув на прощання рукою й повернувся до завулка.

Шугалій проминув готель і вийшов на центральну вулицю містечка. Офіційно Озерськ називався містом, однак був швидше містечком — одноповерховий, весь у садочках, з міським парком, як називали тут сквер з кількома лавками. Лише на центральній площі триповерховий універмаг з гастрономом внизу та кілька двоповерхових будинків поблизу на чепурних заасфальтованих вулицях: райком партії, райвиконком, різні районні установи й організації, в тому числі й райвідділ держбезпеки, де на шістнадцяту годину в Шугалія було призначено зустріч її лейтенантом Малиновським.

За вказівкою керівництва лейтенант мав узяти в райвідділі міліції матеріали попереднього слідства в справі загибелі ветлікаря Андрія Михайловича Завгороднього. Згідно її офіційною версією, яку висунув слідчий міліції, Завгородній загинув минулої неділі внаслідок нещасного випадку під час риболовлі.