Владимир Кашин: День народження (на украинском языке)

_Геннадiй._ Чому?

_Денис._ У суботу на ньому сидiв хлопець, з якого потiм зробили вiдбивну.

_Геннадiй_ (витягає стiлець на середину кiмнати). Хто зробив?

_Денис._ Стiлець - я...

_Геннадiй._ А "вiдбивну"?

_Денис._ Усi i нiхто.

_Геннадiй_ (сiдає на стiлець). Зручний.

_Денис._ Той теж так сказав... Хоч йому не все тут подобалося.

_Магнiтофон._ Особливо - ми.

_Еврика_ (до Магнiтофона). А Оля?

_Магнiтофон._ Хiба Оля? Швидше - Лада...

_Еврика._ Можливо... Лада - це одвiчне яблуко незгоди. Через неї завжди неприємностi, от цiєї суботи на танцмайданчику теж...

Чути дзвiнок у передпокої. Денис натискає на кнопку. У прочинених дверях з'являється пiднятий на палицю череп. З-за дверей лунає голос _Лади:_ "Хелло!" З'являється Лада - струнка, красива дiвчина. Вона модно, навiть вишукано зодягнена. На головi - пишна попеляста перука.

_Лада_ (помiчає незнайомого. До Геннадiя). Мене звуть Ладою. А це (пiднiмає череп) Пепiчек. Колись - душевна людина.

_Геннадiй._ Де ви його взяли?

_Лада_ (поглядаючи на Еврику). Вiн зрадив мене, i це все, що вiд нього залишилося... Тепер з нього, мабуть, можна зробити тiльки бра... А знаєте, це iдея!..

_Еврика_ (бере череп з рук Лади). Бiдний Пепiчек!

_Магнiтофон_ (до Лади). Краса i жорстокiсть - гримуча сумiш.

_Еврика_ (до Геннадiя). Обережно! Лада завжди при зброї.

_Магнiтофон_ (до Геннадiя). Ризикуєте стати її жертвою.

Еврика повертає череп Ладi.

_Геннадiй._ I ви зможете спокiйно засинати при свiтлi такого нiчника, Ладо?

_Лада_ (до черепа, показуючи на Геннадiя). Не бiйся, Пепiчек, дядя не кусається.

_Геннадiй_ (усмiхаючись). Майже дотепно.

_Лада._ А взагалi, менi набридла ця пластмасова iграшка (Денису), i я дарую її тобi, Денисе. (Ставить череп на святковий стiл). Рости великий i не зраджуй.

_Денис_ (розводить руками). Лада у своєму амплуа. Не може без фокусiв!

_Магнiтофон_ (до черепа). Лисий... (до Лади). Ладо, твiй парик буде йому до лиця.

_Лада._ Вiн i менi до лиця. (Виймає з сумочки люстерко). У цих тролейбусах жахлива штовханина. I нiчого розумнiшого досi не придумали, крiм "наймайте таксi!" А де дiвчата? Моя Тетянка, Олька?

_Денис._ Таня обiцяла навiть ранiше прийти, допомогти... I немає. Тут iще одна дiвчина, можливо, прийде... Майя...

_Лада_ (не вiдриваючись вiд люстерка). Майя? Хто така?

_Денис._ Мила людина.

_Лада._ Дивись! Тетянка ревнива...

Дзвiнок у передпокої.

_Денис_ (натискаючи на кнопку). Не з тiєї опери. Майя рiзьбярством цiкавиться. Ясно?!

Вбiгає захеканий _Санько-Чорний._

_Санько-Чорний._ Салют! (Роззирається). А родича мого ще не було? Ми з Бiлим розминулися.

_Денис_ (до Геннадiя). Двоюрiднi брати. Обоє Саньки, тiльки один бiлявий, а другий чорнявий. Ми їх так i звемо - Чорний та Бiлий, щоб не плутати.

_Санько-Чорний_ (виймає з кишенi пляшку i ставить її на стiл. Вона закоркована кукурудзяним качаном). Ось!

_Магнiтофон._ Знову вигнали з роботи?

_Санько-Чорний._ По-перше, це теж майже коньяк. "Три буряки". По-друге, не з роботи, а з апарата. А по-третє, я i не думаю влаштовуватися нi на яку роботу. (Витягує з другої кишенi гумовi соски, нанизанi на нитку, як намисто). Новонародженому! (Вiшає їх Денисовi на шию). Щоб смоктав горiлку тiльки через соску... А пелюшки, мабуть, Бiлий принесе!.. (Пiдходить до столу, щось смакує. До Дениса). Вмираю - їсти хочу.

_Еврика._ Тут горлянка пересохла, i то терпимо. Вiдiйди!

_Лада._ Не роби з їди культу.

_Денис._ Уже небагато залишилося...

Дзвiнок у передпокої. Входить _Санько-Бiлий._ На його витертих джинсах нашито бахрому. Довге, бiляве волосся сягає плечей. Яскраво-оранжева сорочка дуже випинається на животi. Через плече висить гiтара. Вiн витягає з-пiд сорочки велику кришталеву вазу. До Дениса: "На!"

_Магнiтофон_ (присвиснувши). Ого!

_Денис._ Ти що, здурiв?!

_Санько-Чорний._ Ох i заробиш вдома!..

_Санько-Бiлий._ Нiчого, викручусь.

_Денис._ Краще зараз же вiднеси її назад.

Санько-Бiлий, насупившись, мовчить.

_Лада_ (iронiчно). Дитина ось-ось заплаче.

_Санько-Бiлий_ (показує Ладi кулак). Зараз сама заплачеш!

_Денис._ Гаразд. (Бере вазу i ставить її на поличку). Потiм розберемося. (Бере якусь дерев'яну фiгурку, сiдає у крiсло i чистить фiгурку наждачним папером).

Еврика сидить бiля столу i пiдкидає на краю його сiрникову коробку. Санько-Чорний тим часом знову щось хапає зi столу i жує. Геннадiй продовжує розглядати кiмнату. Пiдходить до ременя з набором ножiв.

_Лада_ (дивиться на годинник). Ох, ще двадцять хвилин зеленої нудьги!.. Давайте хоч потанцюємо. Маг, пошукай що-небудь у своїй коробцi.

_Магнiтофон._ Конкретнiше. Чого тобi пошукати? Древнiй блюз?