Максим Кідрук - Твердиня

Нарешті хлопець наважився і, відчуваючи, як холонуть руки, видихнув:

— Як буде «я тебе люблю»?

Японка змінилась на обличчі. Ворухнула бровами і кокетливо зиркнула на хлопця.

— Японці не кажуть «я тебе люблю». Слово «тебе» у нас майже не використовується. Ми говоримо просто «люблю» — aishteimasu .

Багаття відбивалось у її чорних очах. Вона була гарною, запаморочливо гарною, хоча в той момент смолянисті зіниці практично зливались із чорнотою лісу, що оточував табір. Завдяки цьому Сатомі скидалася на героїню фільму жахів, у яку вселився злий дух. Не надто романтично, та Левку було байдуже. Зараз або ніколи!

Він прохрипів:

— Айштеймас… — і наліг на дівчину.

Його порух вийшов смиканим і майже хамським, він більше нагадував лобову атаку, а не обійми. Сатомі різко подалась назад. Розпаленілий Левко, вирішивши не здаватися, викотив очі, висолопив язика і посунувся слідом, аж поки не притисся губами до губ японки. Втім… язик наштовхнувся на непробивний мур із міцно стулених зубів.

Форкаючи, дівчина сховала підборіддя. Затим відпихнула українця і з розмаху врізала по писку долонею. Водночас з гучним «лясь!» із боку намету долинуло:

— Хей! Мазефакер! Ти що там робиш?! — Ґрем стояв на ногах. — Ану відлипни від моєї дівчини!

Від ляпасу Левко ледь не заточився у вогонь. Йому почулося?

— Що значить «відлипни»? Що… що значить «твоєї дівчини»?!!

Сатомі розгублено кліпала. Ґрем безшумно ковзнув у темряві і затулив її, нависнувши над українцем. Семен нічого не чув, із заплющеними очима слухаючи музику.

— Тільки спробуй ще раз до неї наблизитися!

Левко випростався і розвів руки, демонструючи, що не мав на думці лихого. Шкіра на вилиці палала, витискаючи з правого ока пекучі сльози. Проте гірше за щоку паленіло серце. Дівчина… То йому почулося чи ні? Спитати він боявся. У шлунку, мов чорнило, розтікалося недобре передчуття.

— Охолонь, друже. — Вони стояли ніс до носа з Ґремом. Левку це не подобалося. Він відступив. — Ти сказився?

— Ти більше не торкнешся її, бадді.

— Це не тобі вирішувати.

— Заткнись! Вона моя дівчина.

І знову: girlfriend. Тепер уже без сумнівів. Виходить, перший раз теж не почулося.

— Яка, в біса, дівчина? — вигинаючи брови, пирхнув Левко. — Ти ж довбаний педик!

Ґрем кинувся вперед і грубо схопив Левка за футболку. Правий кулак підняв до щоки, наготувавшися до удару.

— Ще раз назвеш мене геєм, я тебе поб’ю!

— Ґреме, будь ласка… не треба, — одним порухом вуст попросила Сатомі.

Ощирившися, Левко відірвав від себе руку американця. Ґрем не розтиснув кулак, і футболка затріщала.

— Та ти… — Українець за малим не гарчав від люті. Безперечно, він був слабшим за мулата, але не думав про це, готовий будь-якої миті кинутись у бійку.

— Я спав з нею, бадді!

— Що?

— Ґреме, ні, — застогнала японка.

Левко хитнувся. Кістки ніг ніби розтанули, а в тілі раптово утворилася порожнеча. Здавалося, внутрішні органи зникли, розчинилися самі у собі, хлопець почувався як мертвий жук, усі нутрощі якого виїли мурахи.

— Цього не може бути… ти ж…

— Я тебе зараз точно відлупцюю!

— Та пішов ти!

— Сам пішов! Ми з Сатомі зустрічаємося.

Хлопець відступив ще на крок. Він не боявся, просто підсвідомо віддалявся від вогню, приховуючи власну розгубленість.

— Сьома… — Левко не повірив.

Спершу Семен не відреагував на поклик, зав’язнувши у хвилях класичної музики.

— Сьомо, твою мать!! — загорлав російською Лео.

Росіянин відкинув навушники і звівся на лікті. Зрозумів усе з першого погляду.

— Скажи мені чесно. — Левко тицьнув пальцем на Ґрема. — Він голубий?

— Чувак…

— Сьомо!

— Лео, все непросто…

Левко відмахнувся, повернув обличчя до Сатомі і перейшов на англійську:

— Це правда?

— Лео, я тобі не казала… — Дівчина стояла за спиною Ґрема, наполовину затуливши обличчя долонями. — Я не думала, що це важливо для тебе, я… — І затихла.

— Бляха, але ж я на власні очі бачив! Він був з Яном Фідлером у ліжку! Голий! Обоє голі!

Ґрем поблажливо посміхнувся.

— Того вечора у мене справді був секс. Тільки не з Яном, а з Сатомі. — Через відверто знущальний тон Семену нестримно закортіло зацідити Ґрему в писок. — За хвилину до того, як ти приперся, до мене заскочив спітнілий від бігу чех і переконав зробити те, що ти бачив: залізти під одну ковдру. — Американець зверхньо випнув підборіддя. — Це все твої друзяки придумали.

— Що придумали?

— Не говорити тобі. Не розповідати про мене й Сатомі. Не хотіли тебе травмувати.