Максим Кідрук - Твердиня

Намагаючись не вдихати отруйного повітря, Левко витримав паузу і смикнув удруге ( давай… давай же… будь ласка… відгукнись ). Знову ніякої реакції. «Що за чорт?» Хлопець з силою поволік канат на себе, і тільки тоді линва натяглась. Левко скубнув — Ґрем скубонув у відповідь. Українець для певності повисів трохи на линві, переконуючись, що американець тримає міцно, і тільки тоді подерся нагору.

Підніматись було напрочуд важко. Струмини дощу змішувались з потоками води, що стікали з країв терас, і все це неслося донизу, з кожним метром набираючи маси й швидкості. Ноги час від часу зісковзували по вогкій стіні, через що розраховувати можна було тільки на руки. Відчуття було таке, наче повзеш нагору всередині Ніагарського водоспаду. Траплялися моменти, коли у Левка тьмяніло в очах від нестачі кисню. Подекуди потік ширшав настільки, що навіть відштовхнувшись ногами, хлопець не міг набрати в легені повітря — рот забивало водою. Доводилось притискатись губами до стіни і короткими ковтками (неначе витягнута на повітря рибина) всмоктувати живлющий кисень.

Діставшись місця, де канат з’єднувався з тоншою мотузкою, Левко геть знесилів. Альпіністська линва була надто тонкою і ковзкою, він не міг повзти по ній угору, не маючи під ногами опори. Хлопець спробував, раз, удруге, втретє, але щоразу з’їжджав до канату.

На щастя, Ґрем здогадався, що й до чого, і взявся тягнути Левка, накручуючи мотузку на себе. Через кілька хвилин українець, відпльовуючись, мов опритомнілий потопельник, вишкрібся на терасу шостого рівня. Американець підхопив його, силоміць поставив на ноги і замість того, щоб підтримати, прокричав:

— Ти ненормальний! Якого біса ти співав? Мік Джаґґер, розтуди твою маму!

Левко лише похитав головою. Згадавши щось, стягнув з шиї торбину з квітами і листям бруґмансії і сунув її в руки мулату. Потому гойднувся, наче п’яний, і повалився на залиту дощовою водою траву.

Ґрем відклав торбу вбік і взявся витягувати канат із прірви.

Дощ стишився, але не перестав.

— Чому ти не попередив? — накинувся Ґрем на Семена, щойно вони з Лео вибрались на верхню терасу. Канат, як і домовлялись, замаскували травою й брудом на шостій терасі, зате тоншу нейлонову линву Семен вирішив забрати з собою і сховати в «норі».

Росіянин (він був з ніг до голови вимазаний глиною) припинив скручувати мотузку і витріщився на американця.

— Я попереджав! Один короткий виблиск, як і було домовлено.

Мулат спересердя ляснув руками по стегнам. Зі спортивних штанів навсібіч порснули краплини.

— Я не бачив твого сраного виблиску! — прогавкав Ґрем. — Я дізнався про вартового тільки тоді, коли помітив його на закрайку тераси!

— Сюди приходив охоронець? — вирячився Левко.

— Так! — Мулат із такою силою вивергнув останнє слово, що воно розвіяло краплини дощу навколо його рота. — Якраз у той момент, коли тобі заманулось поспівати!

— Не кричи, — опустив голову українець, — побудиш мачігуенга.

— Він там співав? — Настала Семенова черга дивуватись.

— Так! — Американець не стишував голосу. — Твоєму приятелю Бог виділив мізків на кілька грамів менше, ніж ховраху.

— Чувак, — розвів руками українець, копнувши носком кеда торбинку і звертаючись більше до Семена, ніж до Ґрема, — це все ті бісові квіти. І я не співав, я просто мугикав.

— Дупоголовий, — процідив мулат. — Ви обидва дупоголові.

— Заспокойся, Ґреме, — сказав Сьома. — Присягаюсь, я попереджав про наближення вартового.

— Але я теж нічого не бачив, — глухо докинув Левко.

— Я не міг світити довше, — почав виправдовуватися Сьома, — я сам помітив його, коли той чувак уже перетнув половину відстані між пірамідами й наметом.

Американець несподівано схопив Семена за передпліччя:

— А Сатомі? Хіба вона…

— В тому то й річ, її не було… — Сьома зам’явся. — Забув сказати: ота блискавка… ну, найперша… вона…

— Що?

— Вона вдарила в піраміду.

Ґрем з Левком перезирнулись, а тоді, не змовляючися, чкурнули в напрямку великої піраміди. Незважаючи на тотальне виснаження, Левко не відставав.

Дощ привів Сатомі до тями, і хлопці перестріли її, дезорієнтовану і скривавлену, якраз біля сходів, що тяглись до вершини піраміди. Побачивши американця, японка кинулась до нього і повисла на шиї (Левко в будь-якому разі був надто слабкий, щоб ловити дівчину, але, побачивши, що японка пригорнулася саме до мулата, почорнів від злості). Ґрем узяв Сатомі на руки і поніс до галереї, що спускалась у надра Твердині. Левко похмуро плентався позаду.