Сергій Ухачевський - Чужа гра

Але зараз «Бізнес-інформ» мало цікавив Анджея. Інші життєві колізії вимагали уваги, — справно працював «чеченський базар». За короткий час вони заробили півтора мільйона доларів. Гаркавий гріб гроші лопатою. Не пасли задніх і київські друзі. Гуцул раптом отямився і поїхав до Німеччини лікувати Василька. Калач таки створив з Гаркавим підприємство з випуску горілки під маркою «Руська» і назвами: «Руська правда», «Руська дружина», «Руське віче», «Руське море». На кожній пляшці була репродукція Тризуба з цеглини Десятинної церкви і коротке пояснення, мовляв, «Русь» — давня назва України. Невідомий письменник легким пером на різних сортах коротенько описував певну історію — про походи русичів на Царград, про демократичний устрій Русі тощо.

Князь під час презентації напою, що провели в Українському домі, реготав до сліз:

— Скоро школярі будуть вчити історію України по пляшках.

— Варто підкинути ідею в Ізраїль, — вирішив Ангел, — хай роблять горілку «Вихід», з тематичними пляшками «Манна небесна», «Золотий тілець», «Мойсееві скрижалі». А ще — «Книга царів», і про кожного коротенько.

— Хто тобі цю лабуду писав? — поцікавився Анджей у Калача, і той назвав Паньківа.

Асоціативно пригадавши Шлапака, Коваль наказав бухгалтеру перевірити роботу «Бізнес-Інформу»…

Зайшов Ангел. Щойно повернувся з Австрії, де влагоджував питання з грішми.

— Як пройшла операція? — поцікавився Андрій.

— Розкинув гроші на чотири рахунки: твій, мій, Ангела і «общаковий». Рахунки чисті, прогнав через три фірми…

— Маємо бути обережними. Якщо взялися за Лазаренка…

— Де зараз Князь?

— У брата на дачі. До речі, Куля повернувся, теж там. Його батько при смерті. Ми дали грошей, та від смерті не відкупишся. Хотіли переправити старого до Німеччини, але лікарі сказали — не доїде. Чорнобиль… Довго не протягне.

— Маємо з ментами домовитися, щоб не затримували його на похороні і дали спокійно поховати батька.

— Поговори з ким треба. Князь їм на знак подяки підготував розкриття кількох побутових убивств і три викрадення машин.

—… Мені доповіли, що Валентин зачастив до Києва…

— Сліпий — треба з ним кінчати.

— Чому ж сидить там по кілька днів?

— Завів роман з Оленкою.

Через три дні ховали батька Кулі. Помер тихо, як і жив: працював з дитинства, з двома дітьми та жінкою мешкав в однокімнатній квартирі, єдина відрада — полювання та рибальство. На похорон крім родичів прийшли друзі Богдана, Князь з братом та Анджеєм. Братва побожно хрестилася.

Анджей наказав після поминок приглянути за Богданом; краще, щоб тихцем повернувся на дачу, і скоро виїхав до Праги. Не треба випробовувати долю. Ментам вірити не можна.

І справді, зовнішня охорона повідомила Князя, що міліція перекрила виходи з кладовища. Підозрілі у цивільному, нетерпляче зиркаючи на годинники, заходили на цвинтар. Ігор наказав вивести Богдана до машини. Йому не дали попрощатися з батьком і кинути у могилу грудку землі. Правоохоронці, що не забарилися з'явитися, затримали кількох товаришів Кулі. Голосіння жінок і прохання священика не робити цього — проігнорували. Земляк роздратовано пообіцяв присутнім, що скоро всі опиняться за ґратами, якщо будуть «покривати» злочинців.

Князь та Анджей на поминки не поїхали, лише висловили співчуття матері Богдана, порадили не впадати у відчай, не хвилюватися за долю сина і пообіцяли допомагати. З тим і поїхали в офіс, де Ангел їх чекав.

— З ким ти домовлявся? — сердито запитав Анджей.

— Із Земляком…

— Максимів не пішов би на таке западло, — вирішив Князь.

— Будемо знати, що з цим підаром не варто мати справ, — вирішив Ангел. — Якщо попросить інформацію — нічого не знаємо… Давайте пом'янемо покійного.

— На мене смерть наганяє філософські думки, — зітхнув Ангел, — тому не ходжу на цвинтар.

— Через дорогу є єврейське кладовище, — підколов Ігор.

— Як колись співали: «О, Боже, який гарний світ, як тяжко його покидати! Там цідять горілку, там цідять вино і пивом дають запивати», — гидким голосом заспівав Андрій.

— Хоч ти не вий, — попросив Ангел. — Давайте краще відтягнемося. Треба прочистити мізки.

— Одну із заповідей виконали… — погодився Анджей.

— У суботу одружуюся, — сказав Князь, — давайте влаштуємо хлопчачник…

Товариші, випивши коньяку на спомин душі покійного, поїхали в сауну. Дорогою Ангел з Князем зайшли до знайомого продавця маріхуани, купили дві сірникових коробки конопляної січки, узяли вино, торти, чай.