Сергій Ухачевський - Чужа гра

— Це для мене? — дивувалася Ірина. — Я й за місяць не з'їм.

— Запроси гостей, — порадив Князь, — спробують справжньої їжі, а не кацапське лайно, яким тут годують у ресторанах. Минулого разу заїхали в круту кнайпу. В меню — щі, пільмєні, ґавядіна па-строганавскі, картофєль атварной. Замовили «пєрвоє, второє і бутилку водкі», — кривлявся московською говіркою, — поїли, як радіо послухали, заплатили сто доларів і пішли голодні.

— Тут у ресторанах непогана кухня, — здивувалася Ірина.

— Колись тебе заведу, — пообіцяв. — Зараз заїде Калач, ми трішки поговоримо, гаразд?

— Я запросила подруг, гадала, увечері підемо на дискотеку…

— Підемо, — підморгнув до Ірини.

Ангел вийшов з ванної, пішов Валентин. Князь розбирав свої речі у вітальні.

— Що з Андрієм? — запитала з надією.

— На місці, — зітхнув Жора. — У вашій хаті знайшли крадене…

— Як!?

— Якось нам повернули борг у сто тисяч товаром, — пояснив. — Наш ювелір оцінив його у сто п'ятдесят. Збиралися переправити до Австрії, але руки не доходили…

Ірина опустилася на диван:

— Що буде тепер?

— Хтось візьме ті крадіжки на себе, не хвилюйся.

— Не чую впевненості в голосі, — зітхнула.

— Є ще одна інстанція — суд, — озвався Князь. — Не хотілося б до нього доводити, але там є можливості для маневру. Тим паче, Швець тепер «наш»… Вчора подарували квитанцію про анулювання дії його кредитної картки на чотириста п'ятдесят тисяч.

— І що він?

— Що може сказати людина, — посміхнувся Князь, — втративши такі гроші? Обізвав Ангела шантажистом, сказав, що викличе до нього міліцію. Юрко порадив це зробити якнайшвидше: УБЕЗ зацікавиться його будинком у Чехії, рахунком в Остерайхбанку і таким іншим. Потім узявся за голову і ввечері зізнався, що зрадив нас, як Юда. Але просив живота, обіцяв сприяти звільненню Анджея, тільки б ми повернули гроші.

— Давно не бачив такого блазнювання, — зізнався Ангел. — Ніколи не гадав, що людина при посаді може бути такою нікчемною. Я запропонував повернути гроші в бюджет України, але Швець просив цього не робити. Мовляв, розкрадуть негідники-можновладці. Домовилися, що буде відпрацьовувати. Кожна послуга оплачуватиметься окремо. Починаємо зі звільнення Андрія — п'ятдесят тисяч…

Надійшов Калач і — традиційно — приніс сома. Князь порізав на шматки, Ірина поставила смажити. Випивати гості відмовилися, мали серйозні справи. Коли прийшли подруги, заклопотані пики чоловіків проясніли. За великим столом запанували гомін та веселощі. Квартира сповнилася життям, і місто за вікном перестало здаватися чужим…

Невдовзі хлопці пішли на зустріч.

— Тільки дочекайтеся нас, — попросив Князь дівчат.

… У кімнаті відпочинку в сауні за столом з раками та кухлями холодного пива зібралися компаньйони. Гості з Чорнополя та кияни: Шарик (Шаров Анатолій) — схожий на чеченського ваххабіта, довгий, як жердка, з несподівано округлим черевцем, лисий, з густою чорною бородою; Карась (Карасюк Дмитро) — вилицюватий, вайлуватий, з формами колишнього борця, що запливли жиром; відомий депутат і бізнесмен Леонід Гаркавий.

Говорити про справи не хочеться. Контрастні душі, льодяна вода не освіжили. Проте пиво робить свою справу — в голові прояснюється, після першого кухля дружно затріщали панцирі раків. Хтось запалив. Хтось кидає фразу:

— Давно так не відпочивав, наче скинув сто років…

— Я послі сауны всегда жрать хочу, — зітхнув Карась.

— Ты всегда хочешь, — вкинув слово Шарик.

— Еще бы соточку пропустить, — закректав Гаркавий.

— Немає проблем, — Калач дістав пляшку горілки. — І закуска є.

— За что я тебя уважаю, — посміхнувся Шарик, — ты настоящий хозяин.

Гаркавий обдивився пляшку.

— Из твоего цеха? — запитав.

— Так, можна на виставку, горілка заробила б не менше п'яти медалей. Робив за рецептом діда. Вона у продаж не йде.

Чоловіки випили по чарці, оцінили м'який медовий смак.

— Є пропозиція, — сказав Князь, — піти на легалізацію виробництва, — глянув на Гаркавого. — Тільки Андрій за ґратами, доведеться вирішувати без нього.

— Главное не жалеть денег, и скоро Андрей будет с нами! — запевнив Шарик.

— У Чорнополі кожна людина на виду. В одному кінці перднув, в іншому смердить, — сказав Князь. — Але з Божою поміччю…

— Проблемы есть с реализацией водки? — запитав Валентин.

— Партію бовтанки довелося подарувати ментам, щоб показали, як борються проти фальшувальників, — посміхнувся Калач.