Сергій Ухачевський - Чужа гра

Ангел про себе зауважив, що в голосі Ігоря вже пробиваються лідерські нотки. Влада змінює людей.

Валентин сидів за столом, щедро заставленим напоями та наїдками, слухав цих двох ділових і думав, що вони смішні, нікчемні люди, які у своєму болоті стали кимось.

— Про що задумався? — запитав Князь. — Сумуєш за Москвою?

— Москва, — зітхнув, погоджуючись, — знали б ви, якими бабками там крутять!

— Чого вас там навчили? — поцікавився Ангел.

—… Тепер я згодний, що треба скоротити наше військо вдвічі. Решту пов'язати кров'ю.

— Але саме тепер розформовувати його не будемо, — заперечив Ангел. — Андрій узгодив з Пашею роботу в Нагірній. Ти з Двадцятьма людьми підеш туди авангардом.

— Половину пацанів, що проходили навчання, передаси Калачу, — вирішив Князь. — 3 Праги повернуться твої хлопці, візьмеш їх.

Валентин зиркнув з-під лоба на колег:

— А чи не забагато на себе берете? Урізали мені бабки, я сидів на декохті… [9] Сидіти на декохті — тобто бути на голодному пайку, без грошей (жарг.).

— Для чого ж підняв своїм зарплату? — стенув плечима Ангел.

— Це мої справи.

— Вас туди відправили не шикувати, а навчатися, — відрізав Князь.

— З моїх територій не зібрано шість тисяч.

— А бабки, які ти здер з лабухів на весіллі Андрія?! — розсердився Ігор.

Валентин процідив крізь зуби:

— Поки Андрій не скаже своє слово, пальцем не поворухну. Щось не так — заберу своїх людей; з ними не пропаду…

Князь примружився на Валентина:

— Я тобі багато вибачав. Гадаєш, зможу вибачити таке?

— Ви заганяєте мене в глухий кут! Та й не повинен я слухатися ваших наказів, мій шеф — Анджей. Усі питання роботи, моїх пацанів може вирішувати тільки він!

— Ти сумніваєшся у моїх повноваженнях? — зиркнув на Валентина.

Ангел вирішив розрядити ситуацію:

— Рішення щодо Нагірної і твоїх людей Андрій прийняв два місяці тому. Для цього їх послали навчатися.

— Хлопці тасуються як карти в колоді! Працювати краще з людьми, яких знаєш, яким можеш довірити власне життя! Ви ж посилаєте мене не на відпочинок у Карпатах!

— Що ти приндишся, — розізлився Князь, — таке враження, буцім тебе щодня посилають закривати тілом амбразури? Перед тобою теж не хлопчики, що грають у козаків-розбійників!

— Коли так складається, Валіку, — вирішив Ангел, — будемо чекати на маляву від Андрія. Він скаже, як далі жити.

Валентин вийшов невдоволений. На вулиці мороз. Хлопці, мабуть, ще на полігонах ганяють з автоматами напереваги. Вони здружилися і стали командою. Навіть Астаф’єви змінилися. Коли наступного разу їм запропонували пройти тест на вбивство — відмовилися всі. Усвідомили, що смерть повинна мати сенс. А потім успішно витримали тест на виживання у «в'язниці» і виконали замовлення на ліквідацію саратовського банкіра. Це покращило його фінансовий стан.

Останні тижні Валентин не ходив на заняття, час проводив з кумами — Нарочицьким та Сєнцовим. Перший — колишній майор ДРУ, другий — колишній голова колгоспу, що відсидів у восьмидесяті роки за розтрату. На зоні потрапив на «козлячу» [10] Козляча посада — тобто всі, хто працює на офіційних посадах: повари, бригадири, банщики тощо (жарг.). посаду і весь термін відбув у в’язничному готелі прибиральником. З прапорщиком на прізвисько Синій Туман влаштував там бордель. Грошовитим зекам приводили з міста повій. На цих «заходах» Сєнцов познайомився з Пашею. Зробив для нього чимало послуг — передавав на волю записки, з волі діставав горілку та наркоту.

Тепер був співвласником готелю «Столичний», кількох казино та ресторанів. Коли Кіря «прибрав» саратовського банкіра, Сєнцов за безцінь заволодів блокуючим пакетом акцій банку з оборотним капіталом два мільярди доларів. На зборах акціонерів Ігор увів до складу правління Нарочицького і поставив свого керуючого.

Валентин з ними потоваришував, і місяць не вилазив з ресторанів та казино, спав з повіями, яких постачав Сєнцов. Не вірилося, що людина, загрібаючи жар чужими руками, може заволодіти такими капіталами. Намагався заводити з новими друзями розмови, щоб залишитися в Москві, але вони мали інші плани. Якось Сєнцов сказав:

— У тебе є п’ятнадцять відморозків на жорсткому поводку. З ними можеш захопити владу в Чорнополі. Невже не маєш духу, щоб скинути Анджея?! Ми тебе підтримаємо.

— Чим він вам не вгодив? — поцікавився Кіркуєв.

— Гне свою лінію, хоче бути незалежним і від Мойші, і від Паші. А так не буває. Від берегів Охотського моря до Атлантики є дві реальних влади, це — Московський і Мойша. В такий чи інший спосіб на них працюють усі: чеченці, чурки, цигани, албанці, жиди…