Сергій Ухачевський - Чужа гра

— І написав заяву на ім’я Голови Верховної Ради, — розповідав директор якогось банку, — «… Прошу пересадити мене у залі засідань на інше місце, оскільки від моєї сусідки щоранку несе алкогольним перегаром та іншими специфічними жіночими запахами!»

Приятелі вибухнули реготом.

— Пересадили? — поцікавився Антон Ярославович.

— Аякже!.. До речі, вчора заходив Смоляр, скаржився, що на нього наїжджав Петько Кірцун.

— А хто це Кірцун? — не міг пригадати один з банкірів.

— Друг Деметраша; олігархи, мать їх… Вимагає в Смоляра кредит на три мільйони доларів під туфтові гарантії.

— А той — що? — поцікавився Лисак.

— А той напустив у штани. Петько каже: не буде кредиту, тут будуть бики Сліпого.

— Та-ак, — розуміюче зітхнув Петрушка.

— А у вас які проблеми? — поцікавилися банкіри.

Коли той розповів про Гуцула та Кравченка, один з банкірів криво усміхнувся і порадив:

— А ви виступіть гарантом і вимагайте своїх десять відсотків, це саме «по понятіям»… Коли кредит не буде погашатися, заплатите адвокату, він доведе, що гроші використали не за призначенням. Так у Києві чинять усі, особливо, коли беруть гроші під державні гарантії.

Давид Сергійович радісно подивився на Антона Ярославовича.

— Не є питань, — сказав той.

У Тиждень для Романа був викреслений з життя. Гроші, що опинилися у нього в гаманці після пиятики у «Вокзальному», довелося віддати. Виявилося, їх на зберігання передав Матроскін. Нещодавно він узяв місячну зарплату редакції, купив долари, щоб вигідно перепродати у Львові. Провернувши операцію, на радощах випив, проте захопився і проциндрив половину грошей. Як вийти зі скрутного становища — не знав, і замість щось робити, пропивав решту.

Того вечора, коли Шлапак З Юристом-гінекологом пішли з ресторану, Кіт розрахуватися не зміг. У нього забрали документи, а наступного дня на роботу принесли рахунок: «Чарки малі, 4 шт., — 480 тис. (4,8 грн.); Чарки великі, 3 шт. — 600 тис. (6 грн.); Скатертина, 1 шт. — 650 тис. (6,5 грн.)». Запис «Шампанське з собою» було перекреслено і рукою Матроскіна дописано: «Голу бабу».

Мирослав, прийшовши на роботу, безпричинно зчинив галас у редакції. Від Віталіка дізнався, що долари в Романа і побіг його шукати. Знайшов у «Музі» п’яного, почав вимагати гроші. Шлапак жбурнув у нього гаманцем і сказав: «Бери, скільки треба»! Там було 50 копійок.

Наступного дня ледь розібралися з грішми. Ніхто не хотів платити.

— Я скатертинами і келішками не закусую, — стверджував Роман, — якщо Котяра буянив, замовляв голих баб — хай платить!

Позичивши грошей, Мирослав розрахувався з рестораном, виплатив зарплату, того ж дня напився, прийшов уночі на роботу і написав наказ про звільнення Паньківа «за аморальну поведінку, що не сумісна зі званням радян… українського журналіста».

Вранці в редакцію «Бізнес-інформу» зайшов звільнений Віталій. Роман похвалився меблями та комп’ютерами, що дав Андрій, повідомив, що звільнив старих працівників і тепер набере дівчаток — одна в одну. Вирішили за це випити. Почали з пива. Дорогою зустріли Сашка Вечірнього, що й досі ходив у сандалях. Коли в «Музі» перейшли до горілки, приєднався Юрист-гінеколог.

Сашко був художником, мав свою майстерню, яку називав «витверезником». Останнє творіння — панно під назвою «Битва за Білу» не міг закінчити три роки через постійне пияцтво. Цей твір мав зобразити як він з друзями воює з абстрактними ворогами за село Біла. Картина постійно обростала новими алегоріями, змінювала зміст і натякала, що йдеться про битву за «білу» — горілку. Патетичні портрети друзів, схожих на комсомольських лідерів, то зникали, то з’являлися на картині, залежно від того, кого він на той час «не любив», або «любив».

Вони засіли в «Музі», як у дзоті… Шлапак нарешті перестав вихвалятися дружбою з Анджеєм, а Віталій припинив декламувати вірші, стверджуючи: «Я живий класик, почесний громадянин міста Чорткова!», але включився Вечірній. З-під брів дивився на Романа і розповідав про своє панно:

— Ти думаєс вони там воюють за правду? Ті сволоці не знають вобсе за со воюють! Я їх не люблю! Тепер буду писати вас, ви настоясці друзья. Да-а. Там буде ізобразено дві таких дєвоцьки, як пєсня, — прогундосив: — «осень, в нєбє, здут караблі-і». Предствляєс, вони лезать голі на жовтому листі, розкинувси волосся і Володя їх оглядає, як настоясций юріст, согласно професії гінеколога! І вони будуть молодші, не тридцять два з хвостом лєт на сорок! Знаєс, скільки їм буде? Тридцять два!.. Дазе без длінного хвоста, з коротким, лєт на двадцать п’ять.