Зигмунт Милошевский - Безцінний

— Перед тим як почати, — голос докторки Зоф’ї Лоренц звучав надзвичайно серйозно, — востаннє запитую, чи всі знають, у що ми вплутуємося і на що ми всі підписались? Віднині кожна наша дія може бути розцінена американською владою як участь у злочині або намір вчинити злочин. У разі проблем наші навіть пальцем не поворухнуть зі страху роздратувати союзника. Тож якщо хтось хоче відмовитися, це останній шанс.

Уважно подивилася на Кароля, на Ґмітрука, який, здається, був у тому самому костюмі, що й раніше, і на Лізу.

— Не кожна може смиконути [36] Смиконути — побігти, втекти (жарг.). , — сказала вона.

— Якщо хтось планує щось устругнути, що загрожуватиме всім, то я також хотіла б знати про це зараз, — Лоренц сказала це, дивлячись на Лізу.

— Це ніби до мене цей базар? — Шведка встала й зовсім не аристократично потягнулася. — Мій вибір то простий. Глісану [37] Глісанути — вкрасти (жарг.). якнайшвидше, що є до глісанути, і можу бути тут, мушу тільки віддати польський паспорт. Така от умова. Щось зкрисячу [38] Крисячити — красти у своїх (жарг.). , то межи, міжи, міжна… damn, international search warrant [39] Прокляття, міжнародний ордер на пошук (англ.). . І йду на довше відсиджування. Тож ніяких «встругнути». Ага, і візьми свій повідець, гаде.

Промовивши останні слова, кинула Ґмітрукові свій браслет, який весь цей час надсилав сигнали системі електронного нагляду. Анатоль спіймав його на льоту, його обличчя застигло, і Лоренц на мить побачила в ньому загартованого в боях військового, а не приземкуватого чоловіка з відстовбурченими вухами.

— Не плутай мене зі своїм попкарем, злодійко! — гримнув. — Добирай слова!

— Моя польська… — почала вона.

— Din polska ar mycket battre an vad du vill att vi ska tro, — перебив її Ґмітрук, а Лоренц і Кароль здивовано перезирнулися. — Sa javlas inte med mig. Forstatt?

Хвилину злодійка і командос мірялися поглядами.

— Це неможливо зняти без спеціального пристрою, — нарешті сказав Ґмітрук. — Як ти це зробила?

Ліза лише знизала плечима.

Ґмітрук заспокоївся, відкрив свою валізку й витягнув з неї торбу, повну однакових невеличких мобільних телефонів.

— Віднині ваші телефони мають бути в готельних сейфах, не приносьте їх сюди й головне — не беріть на локацію, вечорами можете телефонувати до родин, щоб поговорити про дрібниці, це навіть бажано. Зараз кожен із вас одержить новий телефон, там записано номери усіх. Завтра ввечері поміняємо їх на нові, і так щодня. Під час розмов не вживайте слів, пов’язаних із кримінальною сферою, особливо англійською мовою, портрет називаємо не інакше як Юнак. Ясно?

Кивнули.

Зоф’я Лоренц відкрила свій комп’ютер, устромила в один із портів ключ USB і попросила Ґмітрука вставити свій. Тільки ця комбінація гарантувала, що після надання відповідних паролів можна буде прочитати зашифровані дані. Якийсь час дивилися на рядок стану, потім Зоф’я відкрила потрібну папку.

Показала їм фото чоловіка віком близько сімдесяти років, що мало вигляд знімка до місцевої газети. Стояв усміхнений перед якоюсь бібліотекою, оточений гуртом людей. Ставний, із черевцем, з сивим волоссям, зачесаним на лисину, і американською посмішкою, схожий на політика. Викапаний Джон МакКейн, тільки огрядніший.

— Це пан Даррен Ричмонд, — почала Лоренц, — нинішній власник Юнака. На вигляд політик, але насправді лише пов’язаний з політиками, як це буває у великому бізнесі. Близький приятель нинішнього віце-президента, обидва родом із Пенсильванії, разом навчалися в університеті в Ньюарку, де, вочевидь, більше займалися спортом і тусувалися, аніж по-справжньому вчилися. Але вони з багатих родин, тож вийшли в люди, татусі допомогли.

— На чому заробляє?

— Деревообробний промисел. Лісопильні тут і в Канаді, одна дрібна афера з вирубкою кількох гектарів лісу в заповіднику, але він вийшов з неї чистим. Філантроп, вигадав собі, що коли вже має справу з деревообробним промислом, то фінансуватиме різні заходи, пов’язані з книжками. Має фонд, який надає літературні стипендії, фінансує бібліотеки і програми, що популяризують читання. Сам доволі начитаний, здається, колекціонує також різні перші видання.

— Стародруки?

— Перші видання. Хоча з американської точки зору перше видання Тома Соєра — це вже стародрук.

— То звідки Юнак?

— Офіційно його цікавлять книжки, в Пенсильванії має навіть щось на кшталт музею літератури, відкритого для відвідувачів. Але він знає, що є найкращим вкладенням коштів. Його прізвище кілька разів з’явилося на аукціонах десять років тому, потім зникло, можливо, купував через посередників. Американські імпресіоністи, другорядні європейські художники дев’ятнадцятого століття. Але жодних старих майстрів. Може, Юнак — це подарунок; може, він його успадкував, батько Ричмонда був офіцером і брав участь в операції «Market Garden» [40] Market Garden — кодова назва Ісландської операції союзників у 1944 році. у Європі. Я не знайшла підтверджень, що потім він бував у Німеччині чи був пов’язаний з Monuments Men, але хтозна. Може, куплений як інвестиція. Та це не так важливо, ми приїхали сюди не вивчати походження, лише… — подивилася на Ґмітрука, — зберегти нашого дорогого молодого приятеля.