Євген Є - Мільйон на рулетці

Коли я поїв, він висипав на стіл зім’яті купюри і мовив:

— Ще можна продати машину…

— Ні, — заперечив я.

Без машини з нашою професією ніяк не можна.

Я порахував гроші. Їх було небагато. Я понишпорив у своїх кишенях, вони були порожні.

— У мене більше теж нічого нема, — сказав Мишко.

Усього ми мали сім тисяч триста шість гривень.

— Ну, для початку…

Але Мишко, який уже повністю звик до ролі завгоспа, забрав з купки грошей, що лежала між нами і, як я думав, була розрахована виключно на гру, кілька купюр:

— На бензин, на їжу, на житло…

— З яким розрахунком? — запитав я.

— На тиждень.

Купка поменшала, і я сказав:

— Може, хоча б днів на три?

— Ні, — мовив Мишко.

Я не став перечити. Ще раз перерахував — п’ять тисяч двісті вісімдесят чотири.

— Вистачить, — мовив я і сховав гроші у свій плащ, що висів на дверях, потому додав:

— Почнемо.

«Золоті сторінки» ми взяли в адміністраторки:

— Застава — десять гривень.

— Тримайте.

Розділ «Казино».

Ми почали обдзвонювати гральні будинки. Розпочали з «Адигея». Правда, ще до того, як набрали перший номер, я подумав, що Мишко, який узяв на себе турботу про наше господарство, забув відкласти гроші «на телефон». Однак я не хотів прийти ввечері в казино з геть пустими руками, тому змовчав.

— «Адигей»?

— Слухаю вас, здрастуйте.

— Коли у вас починається гра?

— Казино відчиняється о шостій вечора.

— А зачиняється?

— Ми працюємо до останнього клієнта.

— Які у вас ставки?

— Що ви маєте на увазі? — не зрозуміли мене на тому кінці.

— Яка мінімальна ставка?

— Євро.

— Бувайте.

Кілька поміток на вирваному з «Золотих сторінок» аркуші: «18.00-4.00», «Ієвро», «150-макс.», «обов’язкова наявність паспорта для заповнення податкової декларації на випадок виграшу».

Наступний дзвінок:

— Казино «Стерео»?

— «Кінотеатр „Стерео“».

— А казино?

— У нас тільки стіл з рулеткою.

— Дякуємо.

Напис «казино „К.С.“» перекреслено.

Ще одна розмова:

— «Василіск».

— Як ви працюєте?

— У нас режим нон-стоп.

— Які мінімальні ставки?

— П’ятдесят гривень.

— А максимальні?

— У нас немає ліміту на ставки.

Навпроти назви казино — знак оклику.

— «Білий Кіт», — мовив Мишко, який дзвонив з тими ж запитаннями зі своєї трубки.

Я усміхнувся і заперечливо хитнув головою.

Занадто вже зухвало він і Костя поводилися під час минулих відвідувань «Білого Кота», щоб нас змогли забути навіть через півтора року.

— Шкода, — сказав Мишко, — класне казино.

— Авжеж, — погодився я.

Але оскільки на мій дзвінок відповіли, я урвав із ним розмову.

— «Савана», — почувся голос.

— О котрій ви відчиняєтесь?

Так ми обдзвонили всі казино міста, окрім закладів на зразок «вокзалу», «кінотеатру», «студентського нічного клубу» або з «мінімальною ставкою десять копійок», «максимальною ставкою десять гривень». Їх ми викреслили.

Потому пообідали у недорогому кафе й пішли у перше зі списку казино, що відчинялося о четвертій годині дня.

Щоб зрозуміти наше ремесло, варто детальніше ознайомитися з правилами рулетки. Отже, є дерев’яний стіл, обтягнутий зеленим сукном, поліроване гніздо, а в ньому мідна рулетка — як правило, чудо слюсарної майстерності. І, звичайно ж, числа від «нуля» до «тридцяти шести». На перший погляд може здатися, що вони розташовані дещо хаотично: після «двадцяти шести» йде «нуль», потім «тридцять два», далі «п’ятнадцять», а потому «дев’ятнадцять». Але ніякого хаосу немає. Існує тільки математика. Усі числа рулетки поділяються на три дюжини: від «одного» до «дванадцяти», від «тринадцяти» до «двадцяти чотирьох» і від «двадцяти п’яти» до «тридцяти шести». Отож, якщо розділити колесо рулетки на три сектори, то в кожному з них буде рівна кількість цифр із трьох дюжин.

Можливо, я стомлюю вас надмірною деталізацією, але якщо говорити про гру, а тим більше про серйозну, «дорослу», як каже Мишко, систему, то значення мають усі до одної деталі. Навіть те, як розташовані цифри на колесі.

Що стосується столу, то на ньому числа позначені так, як заведено у класичній математиці, тобто від меншого до більшого. Їх малюють по три у ряд: «один», «два», «три»; «чотири», «п’ять», «шість»; «сім», «вісім», «дев’ять»… Такий собі прямокутник, що складається з трьох дюжин горизонтальних смуг, — «один-дванадцять», «тринадцять-двадцять чотири», «двадцять п’ять-тридцять шість». І ще три дюжин — до трьох вертикальних рядів. У цих дюжинах цифри розташовані хаотично, і перша дюжина становить наступний набір чисел: «один, чотири, сім, десять, тринадцять, шістнадцять, дев’ятнадцять, двадцять два, двадцять п’ять, двадцять вісім, тридцять один, тридцять чотири». [4] Якщо ви не маєте можливості купити власний стіл для гри в рулетку, але маєте трохи часу, то намалюйте цю таблицю на аркуші паперу, щоб ви могли зрозуміти правила рулетки і системи, що дають змогу вигравати.