Ян Таксюр - Гумор та сатира. Збірка

Вечір надходить, втомилася Неня,
Рідна земля засина, мов дитя,
Двоє під ковдрою — Іра та Ленін
(Фотка маленька колишнього вождя).
Іра ліхтариком світить у темряві,
Вусики рідні, борідка руда,
Ленін примружено дивиться, геній,
Слуха, як жінка йому доклада:
— Любий Ілліч, якби тільки ви знали,
Як же набрид мені той «Свербибок»!
Як же я хочу розрить у підвалі
Мій червоненький партійний квиток,
Знову на з’їзді стрічать піонерію,
Знову співати про КПРС…
Тільки не можу, бо маю в Бандері я
Чисто практический свой интерес.
І хай плебеї там пишуть — не чесна я,
Зрадила вас, ідеали Кремля.
Просто змінились партійні інвестори,
В тому суть часу, все інше — «ля-ля».
Ви, як раніше, для мене єдиний,
Бачила вчора я вас у ві сні,
Як ви гойдали мене на колінах!
Як було гарно, солодко мені…
Милий, коханий товаришу Ленін,
Ну, роздобудьте ви трохи бабла!
Прапор червоний піднімем над Ненею,
Я б вам як Крупська, як мати була.
Про комунізм я б усюди всім парила,
Вашим ідеям навчала дітей,
Потім мій бюст на Майдані ушкварили б,
Потім лягла би до вас в мавзолей…
Мрії мої знаєш ти, Володимире,
І оця ковдра, можливо, хіба.
Зранку піду, тіпа, із побратимами
Всюди горлати, волати: «Ганьба!»,
Знов зображати народне піднесення,
Знову брехать, що Європа чека…
Слава героям! Пробач, мій ріднесенький,
Леніну слава і слава ЧК!

Вдячні мешканці столиці,
Голова хоча й гуде,
Низько хочем уклониться
Галичанам і т. д.
Несвідомі були, звісно,
Ми усе своє життя —
Прибирати звикли місто,
В урну кидати сміття.
Київ був нам наче мати,
І уміли ми ледь-ледь
Біля пам’ятників сцяти
І кричати «Банду геть!».
Вуйки любі! Пані й пани,
Ваш приїзд, ваш славний рух
Революції, майдану
Нам приніс натхнення дух!
Дух зневаги до «гаранту»,
Дух, що в носі аж дере.
Будем рік дезодорантом
Поливать оте амбре.
Все! Візит ваш дуже вдалий
Вже кінчається, мабуть,
Поламали, розібрали,
Малювали та наклали,
А теперь пора вам в путь!
Повертайтеся додому,
Хай отам дограє кров,
А шахтарик несвідомий
Годувать вас буде знов.
Ми, кияни, теж з любов’ю
Вам пришлемо на харчі
А шмаркач якийсь у Львові
Буде лаять нас та вчить.
Бо така у нас турбота
В історичний даний час.
Стоп! А що, як у Европу
Ви пропхаєтесь без нас?
І в столиці європейські
Принесете свій бедлам,
Щоб їм, падлам євро-гейським,
Було солодко як нам…
Позбираєм пляшки з «Фанти»,
Що лишають рогулі,
І синам накажем зранку:
«Ой, не йдіть в кафе, до банку,
А, узявши «Comet», вантуз,
Всю оту горласту банду,
Всю оту нахабну банду
Змийте з нашої землі».

Солдати ВВ та спецназу,
Бійці батальйонів і рот!
На вас йде фашистська зараза,
А не український народ.
Народ України за вами,
Для нього ви — рідні, свої.
А мутять далекі «Обами»
І наші обам холуї.
Ні! Служите ви не режиму,
Не слухайте зрадницьких слів,
Отам, серед лайки і диму,
Ви — захист дітей, матерів.
Твій ворог, солдате, синочку,
Лице не покаже в бою,
Та знай, що забрати він хоче
І землю, і душу твою.
Він хитрий, він підлий, він справжній,
Ненавидить нас сотні літ.
За нього «писаки» продажні,
За нього Європа і світ.
Всі «геї» і «сери», і «герри»,
Нащадки Адольфа того,
Якому служили «бандери»,
Що в діда стріляли твого.
Я знаю, ти витерпіть зможеш,
Назло всій фашистській брехні.
Я вірю, що ти переможеш,
Як дід в Вітчизняній війні.
Солдате! Біда в нашім краї,
І хай кожен день, кожну мить
Господь наш тобі помагає,
І Матір Його боронить.